Як треба звертатися до лукашенківської армії

У чому проблема із цими «зверненнями до білорусів». Вони робляться так, ніби білоруси – це така нація, яка наразі вагається, йти їй на війну проти України чи не йти. Це не відповідає реальній картині. Білоруси – як нація – на боці українців. І не мають потім відгрібати за те, що «не почули». Нам не треба взагалі нічого казати, ми з вами.

 

Вагається лише одна людина – самопроголошений президент лукашенко. І він вагатиметься доти, доки ЗСУ трощить окупантів. Або доки його бубонці не притиснули так, що не залишиться вибору. Єдиний аргумент, який може вплинути на його рішення, це успіхі української армії. Все решта – марна трата часу.

 

Щодо армії, наголошую, вона не є білоруською. У 2020 році ця армія, попри Конституцію, використовувалася для придушення протестів. Випадків будь-якої масової відмови від виконання злочинного наказу не зафіксовано. Принаймні в одному випадку саме військові (офіцери ССО) вбили протестувальника. «Білоруська армія» – це антинародна структура, підпорядокована узурпатору.

При диктатурах у силові структури потрапляють лише люди з «чистою» біографією в політичному сенсі. Простіше кажучи, тільки лояльні до режиму. Та й навіть для того, щоб обрати собі таку кар'єру, треба бути зліпленим із певного тіста від початку.

 

Лукашенківська армія завжди була максимально тісно пов'язана із російською. В ідеологічному плані виховувалась на радянсько-російських методичках. «Діди воювали», «можемо повторити», оце все. Як потенційний противник у всіх планах завжди розглядався блок НАТО. Українців лукашенківська пропаганда зображує як «натівських посіпак», яких треба «повернути у лоно слов'янства».

 

Втім, повноцінною російською філією вона ще не стала. Тому що не брала участі у війнах. І не повинна бути настільки ж схильна до імперського божевілля. Туди йшли здебільшого за соціальними ніштяками та плюшками.

 

Я пропоную комунікувати з ними наступним чином:

 

– Вторгнення до України не буде легкою прогулянкою. Ми воюємо вже дев'ятий рік, навчилися вбивати окупантів. Воно вам треба? (Це вже говориться.)

 

– Лукашенко не є легітмним президентом. Світ не визнає його таким. Тому накази, які він віддає, не можуть бути законними.

 

– Ба більше, навіть за його Конституцією напад на іншу країну з території Білорусі прямо заборонено. Якщо ви сюди вторгнетеся, навіть з точки зору власного закону, ви будете злочинцями.

 

– Війна проти України зробила росію світовим ізгоєм. Навіть до неї вона не була передовою країною, а тепер стрімко перетворюється на гігантську бананову республіку. Чіплятися за неї – все одно що чіплятися за камінь, прив'язаний до шиї, який тягне вас на дно.

 

– Білоруси в 2020 році продемонстрували, що вони не приймають диктатури. Лише безпрецедентними репресіями режиму вдалося загнати цей протест до підпілля. Ціною крові, тортур, десятків тисяч арештів, ціною перетворення вашої країни на опудало.

 

– Згадайте, що ви теж білоруси, місце яких серед європейських народів, а не посіпаки божевільного діда, який посинілими руками чіпляється за владу та накрадені статки.

 

– Слава Україні! Жыве Беларусь!

 

Якщо звернення будуть робитися саме так, їх зможуть почути. Тому благаю, почуйте мене.