Українські воїни після смерті потрапляють не до Вальгалли

Українські воїни після смерті потрапляють не до Вальгалли, а до бабусі на пироги з вишнями, як зазначив мій кум. 

Це про те, що українці не якась зла і похмура нація холоднокровних убивць, чиї воїни йдуть у бій, обмазані бичачою кров'ю та випивши відвар мухоморів. Вони добродушні, веселі та жартівливі люди. Подивіться, хто головна медійна персона цієї війни. Віталій «Доброго вечора, ми з України» Кім. Чи все ж таки Арестович? Він теж любить та вміє пожартувати. І наполягає, що по Білорусі принципово не завдають ударів. «Бо ми не такі, як вони». (А я б вжарив. Я не такий, як українці, а похмурий білорус.) Не кажучи вже про те, що залізний, як виявилося, президент – комік. 

Просто не треба до них лізти, бо пику наб'ють і поламають. В кожному дрімає внутрішній козак. 
Навіть посеред всього цього пекла українці продовжують жартувати. Втім, це не заважає їм ненавидіти загарбників, та радіти кожному вбитому. 

Я теж ненавиджу. До люті та сказу. І теж радію. 

А потім натикаюсь у себе в стрічці на таке: «Ніколі, нават цяпер, не разумею радасці некаторых людзей ад  знішчэння суперніка. Трошкі разумею, чаму людзі радуюцца падобнаму, але ніколі не буду радавацца такім рэчам. Але ніяк не магу падтрымаць іх. Скажу простую ісціну: трэба ставіцца да людзей, як хочаш, каб ставіліся да цябе». 

Ні, ну я теж читав Ремарка, Гашека, Воннегута та Белля. Гуманізм з пацифізмом мені не чужі. Але, чуєте, якщо я полізу до сусідів, які мені нічого поганого не зробили, і почну там все хуярити, потребуючи частину їхньої квартири, а краще всю, і щоб жили так, як я скажу, нехай мене завалять і зрадіють, що вправно впоралися, тю. Можуть ще плюнути на труп. 

Тепер все чесно? Ставлюся саме так, як до себе. 

Дорогі мої гуманісти та пацифісти, зрозумійте, будь ласочка, що це не радість від самого убивства або страждань чужого білкового тіла. Це радість від того, що тепер менше буде безневинних жертв та руйнувань. Тому ми бажаємо їм усім, щоб вони повздихали. Це не ми їх дегуманізуємо, це вони самі себе вивели за рамками людства. Вони несуть смерть. А ми хочемо жити.