Хто знає: чи дух людини підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?
Еккл. 3:21
Були якогось року в баби курчата, десятків зо два. Пам'ятаю двох, звали їх Ромео і Джульєтта, завжди ганяли разом, разом робили шкоду... Одного ранку Джульєтті стало зле, і Ромео був поруч з нею аж до моменту повернення Джульєтти у категорію земного праху. Він розумів, що вона хвора і помирає -- і він нічим не може зарадити, але й покинути її не може. Як склалася доля Ромео, вже не пригадаю -- здається, побув кілька років ватажком пташиного двору і згодом теж повернувся до категорії земного праху, але через суп.
Сьогодні, за сімнадцять років і сімнадцять тисяч кілометрів довелося мені побачити подібну зворушливу сцену, але між птахами різних видів.
На автодорозі лежав збитий машиною голуб, у стані вже неживому, але ще більш-менш цілому. Горіло червоне світло: автомобілі чекали. Інша птаха чи то перестрибувала, чи то перелітала бездиханне тіло, супроводжуючи танок тужними криками. Парою вони бути не могли: згодом ендемічну австралійську пташку було класифіковано як манорину маскову (вона ж бджолоїдка бачакуча, або гірник галасливий). Зайнялося зелене світло, машини рушили, птаха злетіла у височінь, аби не повторити долю голуба.
Які уявлення пернатих про життя, про смерть? Чи вірять вони у потойбічне життя? Певне так, якщо справляють ритуали...
