Нещодавно я зіткнулася з тим, що учні середнього і старшого віку соромляться ходити в туалет. Аж до того, що стоять під дверима вбиральні, до якої їх привели. Не заходять. Або на пропозицію відвідати відповідний заклад не реагують або відповідають негативно. Можливо, ще пов'язано з тривалим перебуванням дітей у сховищах або в дорозі під час евакуації. Може, наклався ще й ковід, коли діти сиділи в основному вдома, і заходити до вбиральні деінде їм не доводилося.
Якщо ви організовуєте екскурсію чи поїздку, потрібно подбати, аби діти мали можливість скористатися туалетом, причому аби для цього НЕ потребувалося їх ствердної відповіді (не «чи потрібно?», «якщо потрібно...», бо діти можуть і не сказати).
Якщо у вас є діти або учні, варто їм пояснити, що ходити в туалет -- так само природньо, як їсти пити чи спати, і нема чого соромитися. Ми всі такі. Розповісти, куди можна зайти в разі потреби (громадські вбиральні біля станцій метро, автостанцій, інших транспортних вузлів; туристичні центри, ринки, кафе...) Сказати, що в разі необхідності можна й потрібно звертатися з цим питанням до батьків, вчителів, супроводжуючих осіб... Якщо невідомо, де саме є найближча вбиральня, можна запитати в охоронця, прибиральниці, чергового по станції та й просто перехожого.
Ці знання дуже важливі для збереження психологічного та фізичного здоров'я дітей.
