Повз торгові центри,
повз гомінливі бари,
повз залюднені площі,
повз дзвіночі вокзали,
повз кладовищ плеяди,
Єрусалим, Рим минають,
опалені сонцем і місяцем,
йдуть ті, хто нічого не знають.
Голодні вони, покручені,
згорблені, в сірих хламидах.
В очах, що не кліпають – захід.
У щирих серцях несуть схід.
За спинами виють пустелі,
зблискують блискавиці,
пливуть хмари над головами,
й вкотре звірі гарчать до них:
що світ все ще незмінний,
на жаль, назавжди незмінний,
порахований, більш зручний,
але все ж нескінченно пустий.
Тож зиску не варто чекати,
від віри у себе чи в Бога…
Те єдине, що дійсно існує —
це ілюзія та в ній дорога.
Сповиватиме ніч Землю холодом.
Ранок знов відігріє світанком.
Напивайся, Плането, солдатом.
Промовляйся, Плането, поетом…
