Скандал із петицією на підтримку Корбана: хто насправді керує регіонами України?

Роман Безсмертний в своєму інтерв'ю, яке він дав після того, як тривалий період вимушений був перебувати в окупації та спілкуватися там з російськими військовими відмічав один факт. Росіяни дуже цікавилися тим, хто ж тут в селі «цар», тобто людина, яка вирішує все. І пан Безсмертний справедливо зауважував, що в Україні все геть по іншому ніж у РФ і таких «царів», які б все вирішували в якомусь населеному пункті в нас немає. Бо завжди знаходяться люди, які оспорюють цей статус, є різні течії, впливи. Один з моїх знайомих, людина, що добре знає кілька регіонів, не зміг повністю погодитися з таким твердженням. Він сказав: а подивись на Дніпро! Там, звісно, немає такого «царя», але «царки» з тенденціями та бажаннями присутні. З бажанням прибрати до рук усе та певним чином «закріпачити» люд. І те, що йде війна, особливо нічого не змінило. Лакмусовим папірцем на перевірку чи так це, стала ситуація з позбавленням президентом Зеленським Геннадія Корбана разом з дев'ятьма іншими особами громадянства України. На підставі наявності у них громадянств інших держав.

Тоді 13 серпня мер Дніпра Борис Філатов оприлюднив на своїй сторінці у Facebook заклик підписуватися під петицією до президента про перегляд рішення щодо припинення громадянства Геннадія Корбана (  https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0UZQAHSKBdKkUmMsiukgdvfNb8uCqcs1rdPraJckJUKrqwTqqDJ4Ka1zbkNWCyf9bl&id=100002157183088 ).

У своєму дописі Філатов розповів про «переслідування» людей, які поставили підписи на підтримку Корбана. Їм нібито телефонували з погрозами неназвані чиновники, політтехнологи, ба навіть працівники СБУ. Все — щоб змусити відкликати підпис. Жодних доказів чи конкретних фактів такого тиску мер Дніпра не навів. Натомість, у дніпровських телеграм-каналах публікують протилежну інформацію: виявляється, бюджетні організації міста отримали «рознарядку» збирати голоси на користь Корбана. У чатах муніципальних органів, комунальних підприємств людей «переконливо просять» поставити підписи під петицією. Всі, хто зробив «правильний вибір», мусять відписатися у чаті (https://t.me/hyevuy_dnepr/33750). Організатори таких «рознарядок» мабуть забули, що живуть у час, коли «скріни не горять». Люди миттєво почали ділитися доказами нахабного використання адмінресурси. А блогери за списком підписантів сумнозвісної петиції навіть почали вести статистику: який відсоток працівників того чи іншого комунального підприємства погодилися на роль «кріпаків». Так, станом на 16 серпня приблизно 40% бюджетників Дніпра виконали вказівки місцевої влади (https://t.me/dniprooblcentr/11828). Якось це нагадує 2013-2014 роки, коли «царки» — регіонали зганяли безправних людей зі сходу та півдня України на київський «Антимайдан», де використовували їх як «підставки для прапорів». До честі дніпрян: наразі понад половина працівників комунальних підприємств проігнорували «рознарядку». Безцеремонність і нахабство дніпровської влади не знають меж: на офіційному сайті міськради з'явилась покрокова відеоінструкція «Як правильно проголосувати за Корбана». А на сторінках комунальних ЗМІ — рекламні банери «Підтримай Корбана — захисти Дніпро». На кшталт: «Є Корбан, є Дніпро!» Не нагадує одну сусідню країну-агресора? Не прямо щоб так, але тенденція показова. Петиції на підтримку Корбана передував «відкритий лист» до Володимира Зеленського — також на підтримку Корбана, якого у себе у Facebook також виклав мер Дніпра Борис Філатов (https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02QNWsTUtFVvuxQUhELFAyPp8CW2Kn6WcgRRQokXRJvjivBzHmpDVAkEKVMBv4jrDxl&id=100002157183088). Під зверненням нібито підписалось більше сотні осіб: мерів українських міст, підприємців, спортсменів, культурних діячів. Журналісти зателефонували декотрим із «підписантів». Принаймні, троє відомих українських спортсменів, а також — директор одного з комунальних підприємств Дніпра та ректор одного з університетів, — заявили, що нічого не підписували (https://www.facebook.com/d1newschannel/videos/407482408036437/). Імена людей просто використали у брудній політичній грі, навіть не поставивши їх до відома. Так ніби їх справді вважають свою власністю, своїми «кріпаками». На таку думку наштовхує і допис Філатова, де він «присоромив» легкоатлетку Ярославу Магучих, яка «посміла» не стати на захист Корбана. Яку ж посаду обіймає Геннадій Корбан у Дніпрі, що на його користь працює такий потужний адмінресурс? Офіційно — жодної, крім керівника малозрозумілого «штабу ради оборони Дніпра», не передбаченого законодавством органу, створеного одним розчерком пера дніпровського міського голови Філатова. Корбан — не депутат, не державний службовець. Його єдина серйозна посада має префікс «екс» — «екс-заступник голови Дніпропетровської ОДА» у 2014-2015 роках. Тоді Корбан був компаньйоном нині токсичного для наших західних партнерів олігарха Ігоря Коломойського. Діяльність пана Геннадія на посаді заступника губернатора стала предметом уваги правоохоронних органів і у 2016 році Корбан отримав умовний термін за викрадення голови Державного земельного агентства Сергія Рудика (https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2016/04/160419_korban_first_verdict_vc). Попри це, вже у 2019-му Геннадія Корбана ЗМІ називали не інакше як «тіньовим мером» Дніпра. Він сам таким «титулом» хизувався: в інтерв'ю журналістам «Бігус.інфо» казав, що не заперечує, щоб його так кликали. У тому ж таки розслідуванні «Бігус.інфо» йшлося про те, що елітний житловий центр «Амстердам» у Дніпрі, де мешкав Корбан, перетворився на «тіньову мерію» — туди як на роботу їздили чиновники держадміністрації та депутати міськради (https://journalist.today/zmi-dniprom-keruie-tinovyi-mer/). Скидається на те, що за останні роки нічого не змінилось і Борис Філатов залишався «декоративним» мером, коли реально містом реально керував його бізнес-партнер. У такої форми організації міської влади є низка проблем: по-перше, Корбана ніхто не обирав мером, по-друге, не обіймаючи жодних посад він ні за що не відповідає, при цьому може будувати будь-які корупційні схеми.

Повернемося до найголовнішого наразі: триває російсько-українська війна, війна за фізичне виживання української нації. В умовах російського вторгнення непрозорість місцевої влади — це, без перебільшення, загроза для національної безпеки. Адже людина, яка має реальні важелі влади, при цьому нікому не підзвітна, до того ж замішана у корупції, тіньових схемах — це знахідка для ворожих спецслужб. У 2014 році частина таких місцевих «рішал» на Донеччині та Луганщині стали опорою для російських окупантів. Та й події цього року підтверджують це правило. Ким був ще торік гауляйтер Сальдо? Також одним із місцевих «рішал» на Херсонщині, що обіймав скромну посаду депутата міськради.

Не диво, що існування в Україні таких сумнівних «еліт» викликає занепокоєння у західних партнерів, які, зокрема, зацікавлені у тому, щоб їхня зброя та гуманітарна допомога опинялись, принаймні, у руках офіційних представників влади, а не у напівкримінальних елементів, що можуть співпрацювати з ворогом. Тому і Володимир Зеленський, схоже, не перегляне своє рішення щодо громадянства Корбана, бо від цього рішення залежить дещо більше, ніж доля одного бізнесмена.