Київські вибори. Про що свідчить соціологія.

З публікацією Центром Разумкова результатів свого соціологічного дослідження деякі речі стали на свої місця. Учасники міських виборчих перегонів можуть зробити певні проміжні висновки, деякі з «медійних осіб», які унаслідок якихось суто умоглядних міркувань виявилися навпаки якщо не банкротами, то хвальками зарозумілими, мають час аби «піти красиво» з виразом обличчя «не дуже то й хотілося». Або не піти, якщо є якісь обставини, що примушують продовжувати біг за мерським кріслом.

Доволі часто вибори показують, що впізнаваність однозначно не є запорукою перемоги. Як це у даному дослідженні стається з любителем ненормативної лексики у своїх роликах, колишнім журналістом, а нині нардепом-мажоритарником від «Слуги народу» Дубінським: два відсотки готових проголосувати серед усіх опитаних, 2,7% серед тих хто піде на вибори та визначився з вибором. Треба зазначити, що група таких поки що умовних кандидатів у мери з результатом в межах теоретичної похибки (організатори дослідження як раз і визначають її у 2,3%) є найчисельнішою. Крім вже згаданого Дубінського до неї потрапили: Андрій Іллєнко (відповідно 2% і 3%, раніше народний депутат, ВО «Свобода»), Борислав Береза (відповідно 2% і 2%, теж раніше нардеп, нині партія «Свої»), Віталій Нестор (відповідно 2% і 2%, до речі, ним вже розпочата доволі широка кампанія і в Інтернеті, і на бігбордах), Микола Томенко (відповідно 2% і 2%, наразі йде від партії «Рідна країна»), Юрій Левченко (відповідно 1% і 1%, зараз виступає як самовисуванець). Практично у цій самі «зоні похибки» з результатом 2,6 і 3% відповідно залишився і кандидат від ОПЗЖ, а колись принциповий борець за перемогу ідеалів «Помаранчевої революції» Євген Червоненко. Не думаю, що раптом станеться диво і хтось з цієї групи зможе стати грандом перегонів. Подібне можна, мабуть, сказати і про представника «Європейської солідарності» Олексія Гончаренка (4% та 3%), який має майже такий самий результат як Червоненко. І про осіб, що стоять за результатами опитування трохи вище, але навряд чи це якось відрізняє ці дві групи: Ігор Смешко (відповідно 4% і 5%), Олександр Омельченко (відповідно 4% і 4%), Сергій Притула (відповідно 4% і 4%, «Голос»), Олександр Попов (відповідно 3% і 4%). При цьому Смішко вже розпочав кампанію з залученням лідерів громадської думки у ЗМІ та соціальних мережах. Омельченка досі добре пам'ятають з певною ностальгією виборці похилого віку як «міцного господарника» (як і Попова). Притула ж, за вже відпрацьованою в Україні схемою прагне використати наявний капітал популярності як шоумена. Дещо несподіваною виглядає поява на третій позиції Віктора Ляшка (8% та 6%), але у принципі, це логічно як для людини, що зробила ім'я на «боротьбі з коронавірусом». Наскільки тривалим є цей ефект, інше питання.

Цілком очікувано перше місце в опитуванні займає чинний мер Віталій Кличко з 36% та 44%. За ним йде Андрій Пальчевський, який має 9% та 11% відповідно. Пальчевський, при збереженні нинішньої динаміки вже проходить у другий тур мерських виборів. Спрацьовує впізнаваність і можливість консолідації електорату, який розчарувався у «Слуги народу» та Зеленському, можливо відпадіння виборців від ОПЗЖ. При цьому, якщо поглянути на результати опитування щодо можливості потрапляння політичних партій до Київради, то ми побачимо динаміку, яка певним чином підтверджує результати опитування по кандидатурі на посаду мера. «Слуга народу» поки що тримає першість з 18% і 19% відповідно, але, якщо згадати результати цієї політичної сили минулого року, то стає зрозумілим – падіння продовжується і до виборів партія може опинитися у становищі, коли долання бар'єру стає проблемним. Наступною за нею йде «Європейська солідарність» з 14% та 20%. За проект мера, традиційну для Києва партію, «УДАР» голосуватимуть 11% і 12%, за «Опозиційну платформа – За життя» — відповідно 8% і 11%, за ВО «Батьківщина» — відповідно 6% і 8%. І одразу ж за ними з 6% в обох випадках йде «Перемога Пальчевського». Тобто можна говорити про те, що партія проходить до Київради. Тенденцію, виявлену під час дослідження думки щодо особи мера підтверджують і інші партійні результати. Наприклад «Блок Омельченка» на рівні похибки. Подібні результати у інших партійних проектів, які висувають своїх кандидатів на мери, якщо це не стара традиційна для київського політичного ландшафту партія і «Перемога Пальчевського» тут є виключенням.