Дієвого та швидкого припинення конфлікту на Донбасі, в результаті зустрічі Зеленського та Байдена не буде.
Однак, у будь-якому разі, США підтвердять свою рішучу підтримку Україні, адже після виведення військ із Афганістану, а він на секундочку — Основний стратегічний партнер США поза НАТО з 2012 року, геополітичні позиції Америки у світі «пошатнулися». Конкуренти (Росія, Китай) сприйняли відступ з Афганістану як прояв слабкості, тому, відповідно, будуть прощупувати «там, де тонко» — Донбас, Тайвань, Південно-Китайське море, Сирія тощо. Керуючись цією логікою, США просто зобов'язані зміцнювати та розширяти свою підтримку партнерам по всьому світу, втч і Україну. Однак, ми чудово пам'ятаємо мантру, яку нам говорить весь західний світ про боротьбу з корупцією ітд, а «віз і нині там». Не в останню чергу американські війська покинули Афганістан, через «злив у каналізацію» одного трильйону баксів за 20 років, який в основній своїй масі було розікрано/відмито корупційними стежками ітд.
Також варто згадати слова Голови фракції «Слуга народу» — Давида Арахамії, який фактично сказав, що якби ми мали ядерну зброю, то могли б бути тими «мудаками», які б шантажували світ своїми боєголовками, і отримували б кошти за просто так на обслуговування арсеналу. Цей хід явно був спрямований у бік Вашингтона, щоб реанімувати зобов'язання країн-підписантів Будапештського меморандуму, хоч насправді, на нас подивилися як на «дітей у пісочниці», саме в такому ракурсі, яким нас висвітлює у своїх наративах Московський улус.
Окремою темою дискусії буде питання Північного потоку 2, однак явних бенефіцій ми не отримаємо. Пообіцяють пару ярдів доларів на розвиток демократії, охлократії чи розвитку ВДЕ, також впливати на те, щоб Московія ганяла хоч трохи свій газ по нашим трубам і все. Чогось змістовного і проривного від зустрічі двох президентів я не очікую, хоч Подоляк у будь-якому випадку нам розкаже про найвеличніший прорив з часів полювання на мамонтів.
Війна на Сході фіксується як тліючий конфлік до кращих часів. Анаконда сивочолого гетьмана вже починає їсти свій хвіст, а Московський улус вперто відмовляється розпадатися, щоб ми змогли забрати свої території, натомість нам безпардонно «впарять» формулу Штанмаєра, з її імплементацією в законодавство. ОП буде довго думати, як подати це суспільству, навіть не замислюючись, що з моменту прийняття формули Україна, як унітарна держава фактично перестане існувати, вже не говорячи про суверенітет. Шкода, однак надіємось на краще.
Україна переможе попри все.
