Нарешті завершилась епопея з призначенням посла України у США. Указом Президента №911/2019 від 18 грудня зазначається: «Призначити Єльченка Володимира Юрійовича Надзвичайним і Повноважним Послом України в Сполучених Штатах Америки», — з паралельним його звільненням з посади постійного представника України в ООН.
Нагадаю, його попередника — Валерія Чалого було звільнено із займаної посади ще 19 липня. За час, що пройшов були принаймі три різні кандидатури на цей пост, однак або американська сторона не давала «агремант», або ж українська сторона сама відкликала кандидатуру. Тим не менш, завдання, що стоять перед новим послом надзвичайно складні, адже наша країна стоїть в центрі скандалу, що розгорівся довкола Президента Трампа, і що стало причиною старту процедури імпічменту (третьої в історії США). Наразі рішення по цій справі вже перейшло до Сенату, адже Палата представників Конгресу вже підтримала це рішення. Україна зараз дуже «токсична» в інформаційному полі Сполучених Штатів. Нас сприймають як глибоко корумпована державу рівня країн Центральної Африки, адже наш Президент зазначає, що Генпрокурор — це сто відсотків його людина, і її кандидатуру підтримає його (Зеленського) більшість у ВР. Такі висловлювання є абсолютно неприпустимими в правовій державі, тим паче, від «ГАРАНТА КОНСТИТУЦІЇ»!!!
Доречі, одним з промахів нашої дипломатії став сам факт оприлюднення частини розмови президентів, в тій частині, де говорить Зеленський. Необхідно було докласти максимальні зусилля, щоб розмова нашого Президента тет-а-тет не була опублікована, однак розмова відбулася 25 липня, коли посла вже було звільнено, а опублікована 25 вересня, коли його ще не призначили, і «тиснути» на наших партнерів відверто було нікому, та й не факт, що вдалося б.
Отже, Єльченку необхідно розплутувати цей «клубок» щодо сприйняття України, лобіювати продовження та розширення санкцій проти РФ, спонукати Сенат та Конгрес і надалі надавати військову допомогу Україні, і бути максимально рівновіддаленим від демократів та республіканців, щоб не трапилося ситуації, як з минулою владою, коли українська дипломатія і керівництво практично «вистрелило собі в ногу» відкрито підтримавши одного з кандидатів в президенти.
Я впевнений, що Володимир, як дипломат з сорокарічним досвітом, зробить все можливе для перезавантаження україно-американських стосунків. Але пам'ятаймо, що Єльченко не самостійна фігура в зовнішній політиці, багато що залежить від дій і висловлювань очільника МЗС Вадима Пристайка, та Президента Володимира Зеленського.