День Гідності і Свободи!
Революція гідності для мене — це самоусвідомлення українців себе політичною нацією, яка торує власний шлях, з огляду на прагнення та цілі нашого народу.
Спершу це був протест проти «Тойожного Союзу», потім проти насилля над мирною акцією, згодом кров переповнювала ненависть та обурення з приводу сотень холоднокровних убивств в центрі Києва, де ти це пів року тому спокійно прогулювався з друзями. Герої небесної сотні віддали найцінніше, що має людина — життя, задля європейського вибору народу.
Усі події, що відбувалися далі (люстрація тощо), вселяли надію, що все з моєю країною буде добре: з чесними судами, чиновниками, що не беруть хабарі, європейським рівнем життя, і процвітаючою нацією.
Однак, як грім серед ясного неба — анексія Криму, російська агресія на Донбасі, десятки тисяч жертв, сотні тисяч зруйнованих домівок, мільйони біженців. А найцинічніше те, що у владні кабінети повернувся схематоз, рішалово з паралельним зливом національних інтересів, при цьому, не ділячи на теперішню владу і попЄрЄдніків. Майданівський переляк, люстрація, страх перед Героями Небесної сотні минув, і гідра системи підняла свою голову, ті хто стрімголов тікали з країни спокійно зараз правлять свій бал в судовій системі, ДБР та різних органах державної влади. Януковичу скасовано заочний арешт, майже з усіх його поплічників знято санкції, знято підозри, розморожено рахунки. Така собі гра у піддавки, адже як систему не крути, вона все одно відновлюється, і захищає свої винтики. Тому стає зрозумілим, що Революція — це тільки перший крок, після неї по класиці йде відкат, а після того ще страшніша і «безпощадніша» революційна хвиля . І той хто зараз відчуває себе «королем світу», той хто продає національні інтереси, той хто виносить неправомірні рішення, шляхом хабарів або телефонного права, — будуть знесені хвилею цунамі народного гніву, в той самий час пам'ятаймо, що революція поїдає також і тих, кого вона породила.
Проактивна позиція кожного члена соціуму та залучення до інститутів громадянського суспільства щонайширшого числа жителів країни — той рецепт, коли кожен зможе впливати на життя держави визначаючи вектор її розвитку.
До того ж 21 листопада — символічна дата, яка своєрідно поєднує обидві новітні революції України: Помаранчеву та Гідності. Пам'ятаючи як сподівання нації після 2004 року були фактично каналізовані, а до влади повернулись КровоСіси Януковича, маю надію, що знову це не повториться, адже «рубікон перейдено», кров пролито, і терпець суспільста не безкінечний.
Тому вшануймо сьогодні пам'ятаю про тих хто віддав життя на Майдані і фронті
за суверенітет і незалежність України, будьмо горді того, що показали свою громадянську силу узурпаторам, відвойовуючи майбутнє своїх дітей з лап кремлівського кровожера та його українських посіпак.
Пам'ятаймо, що лише консолідація усіх прогресивних і проукраїнських сил зуміє зупитини відкат системи, і стане ядром для побудови процвітаючої нації
