Наразі політична ситуація в країні склалась таким чином, що імовірність проведення дострокових парламентських виборів є малоймовірною. Ключові закони, як-от «банківський» та «земельний», під особистим контролем преЗедента Зеленського прийняті, і відкритий шлях до отримання траншу від МВФ. Керуючись цією обставиною Володимир Олександрович на прес-конференції заявив, що не розпускатиме Верховну Раду ІХ скликання, та й так зрозуміло, що кращого результату і представництва годі й чекати. Тому перевибори найближчим часом проходити не будуть, адже в Частині IV, статті 90 Конституції України зазначається, що Повноваження Верховної Ради України, що обрана на позачергових виборах, … не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання — тобто, до 21 липня 2020 року.
Зрозуміло, волі Гаранта Конституції на розпуск Ради наразі нема.
Що ж може спровокувати розпуск парламенту окрім волі Президента?
Як не дивно, його може спровокувати сама ж Верховна Рада.
Новообрана Рада, протягом одного місяця від початку своєї каденції, повинна сформувати коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції, тим самим засвідчивши роботоздатність вищого законодавчого органу. Якщо «більшість» (коаліція) не сформована – це є підставою для Президента про дострокове припинення повноважень Парламенту й оголошення дострокових виборів.
Головним завданням роботи Верховної Раду, задля функціонування державної системи загалом, є призначення Прем'єр-міністра України та персонального складу КабМіну, якщо однієї з цих умов не було реалізовано, то це вже є підставою для Президента про розпуск Парламенту.
Якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися, тобто, якщо протягом цього періоду не набиралося кворуму депутатів для прийняття законів (або з певних інших причин), такий склад Верховної Ради можна розпустити, у зв'язку з її неспроможністю функціонувати.
За часів незалежності дострокове припинення повноважень Верховної Ради України здійснювалися вже тричі:
- Віктором Ющенком у 2007 році, посилаючись на статтю 90 Конституції, після тривалої політичної кризи в країні та протиборства з Януковичем;
- Петро Порошенко у 2014 році розпустив парламент посилаючись на відсутність коаліції відповідно до статті 83 та 90 цієї Конституції;
- Володимир Зеленський у 2019 році.
Розпуск Парламенту надзвичайно відповідальний крок, він залежить від політичної волі істеблішменту або гострої кризи в країні та суспільстві, коли народ просто не довіряє своїм обранцям із загальним зниженням довіри до всієї влади загалом. Маніпуляції в цьому процесі є невід'ємною складовою механізму. Нажаль, Конституційний Суд, який має виключне право трактувати положення Конституції, часто-густо йде «на повідку» у діючої влади, і намагається довести свою вірність шляхом прийняття «потрібних» рішень, і це є реальність всього періоду його існування.
Наразі, ризику дострокового припинення повноважень Верховної Ради нема, однак внутрішньовидова боротьба всередині монобільшості все більше загострюється, і на фоні цього імовірність розпуску парламенту в майбутньому зберігається.
Як ми розуміємо – було б бажання, а причина знайдеться, що було продемонстровано минулого року.
