Окупований Донецьк. Новий рік. Маленький соціум, що тихо існує в одній з багатоповерхівок. Жінка-медик, що працює в реєстратурі районної лікарні – патріотка України, її син служить у Нацгвардії України. Її сусідка, пенсіонерка, колишня вчителька історії – на всю голову шанувальниця СРСР. Її син колишній офіцер СБУ тепер у бойовиків і віджимає квартири у «неблагонадійних. Інший сусід поширює тихцем проукраїнські листівки на вулицях. 
 
Всі ці люди зібралися в одній квартирі через святкування Нового року. Вони і ще два випадкові гості. До всіх до них у квартиру ввалилися бойовики. Справа яка вже ніби почала вирішуватися, здобула несподіваний поворот… 
 
Все це – короткий зміст п'єси Ігоря Тура „Шлях до дому. П'ять стволів для трьох пенсіонерів“. П'єси короткої, але місткої та дуже пронизливої. П'єси, яка примушує замислитися наскільки життя людське залежить від дрібниць і несподіванок. Наскільки життя складніше за просто чорне і біле. 


 
П'єса показує, що на окупованих територіях не бракує людей, які чекають повернення України. З різних причин вони не уїжджають звідти, частіше за все тому що просто не мають де їхати. Житло, друзі, робота – у них там все. Ці люди там є, і вони чекають на наш прихід. 
 
Водночас п'єса примушує замислитися над питанням ментальної окупації. Ми багато пишемо про необхідність деокупації територій загарбаних найманцями Москви. Але ми мало говоримо про те, що люди які лишилися на тих територіях, весь цей час перебувають під впливом московської пропаганди і місцевих ЗМІ. До неї дуже вразливі люди аполітичні, а таких завжди більшість. Проте. Свої відбитки ментальна окупація залишає і на шанувальниках України. Їм теж треба жити поруч і з симпатиками Москви, і з чиновниками окупаційних установ, і з бойовиками. 
 
П'єса мене зачепила. Поліз в інтернет дізнатися більше. Дізнався що п'єса написана маріупольським автором, людиною яка окупацію пережила безпосередньо, і повсякчас спілкується з людьми що бувають „там“. Це відчувається – образи в п'єсі дуже ясні і переконливі. Їм віриш. Принаймні мені, учасникові війни вони видалися неймовірно переконливими. 
 
Також я дізнався що Ігор Тур виграв грант від Українського культурного фонду і за мотивами його п'єси невдовзі буде знятий художній фільм. Мабуть це перша хороша новина за багато років, відтоді як ми побачили якісне кіно українського виробництва. На щастя в нас існують такі структури, і українське кіномистецтво все ж живе. 
 
З нетерпінням чекаю виходу фільму. А всім – рекомендую. Побачите на афішах рекламу п'єси Ігоря Тура „Шлях до дому. П'ять стволів для трьох пенсіонерів“ — сходіть. Не пошкодуєте.