У ЗМІ повідомлється, що ліцензійні дозволи на виробництво Bayraktar TB2 та Akıncı в Україні отримала від влади турецька компанія Baykar.

У компанії розраховують розпочати виробництво в Україні у 2025 році. Загальний обсяг запланованих інвестицій у підприємство становить $95,5 млн.

Нагадаю, у 2021 році уряд підписав меморандум щодо співпраці з турецькою компанією Bayraktar Savunma. Головна мета документу полягала у домовленості створити на території України сучасний навчально-випробувальний центр с перспективою виробництва безпілотних літальних апаратів Bayraktar TB2.

До останнього часу  головним ударним дроном української армії вважався саме турецький безпілотник Bayraktar. Корисне навантаження Bayraktar — 60 кг. Апарат може розвивати швидкість до 250 км на годину і здатен працювати з висоти у 3 тис. метрів. Максимальна відстань керованого управління — 150 км.

Корисне навантаження Bayraktar ТВ2 — 150 кг. Але, варто зауважити, що  з них 55 кг-це  електронно-оптична система розвідки та цілевказівки.  Тобто, бойове навантаження – 95 кг. Кожен дрон може нести по чотири боєприпаси: МАМ-С з дальністю 8 км та МАМ-L з дальністю 14 км. .

Утім, значним недоліком цього БПЛА залишається неефективність під час нельотної погоди. Йдеться про те, що турецький Bayraktar може працювати лише в умовах ясної сонячної погоди. Туреччина розробляла його з урахуванням власного клімату і для театру бойових дій у сусідньому Азербайджані, країнах Близького Сходу й Африки. Однак в Україні на рік фіксується не більше 60-70 сонячних днів. Решта — це низька хмарність і туман, особливо характерні для районів проведення бойових дій на Донбасі. Використання Bayraktar в таких умовах ускладнена. Тепловізор апарату не може працювати в умовах щільної хмарності.

Натомість в Україні є власна розробка безпілотного літального апарату. Це – «Сокіл-300» від КБ «Луч». Основною перевагою вітчизняного дрона називають можливість роботи під час несприятливих метеоумов.

«За таких умов хмари „не пробиває“ тепловізор, а спостерігати за поверхнею землі з висоти можна лише за допомогою спеціальних радіозасобів виявлення, які так, як головка на „Нептуні“, які будуть сканувати поверхню», – розповів керівник підприємства Олег Коростельов.

БПЛА «Сокіл‑300» може працювати, як від вітчизняних двигунів АІ-450Т2, МС-500В-05С/СЕ, так і від австрійського Rotax 914. Ціна одного такого аппарату 45,6 млн гривень, яка може впасти на 30-40% при масовому виробництві. Управління комплексом здійснюється з мобільного пункту керування, що уніфікований з пунктом управління ракетного комплексу РК-360 МЦ «Нептун». 

Вперше він був представлений під час виставки «Зброя та безпека – 2021». Тоді на ДККБ «Луч» пообіцяли зібрати дослідний зразок у першій половині 2022 року.

І тут слід зауважити, що на моє переконання,  українській стороні, незважаючи на війну, потрібно закінчити цю програму. Хоча б тому, що є характеристики, які свідчать про якісну відмінність нашої розробки.

Власне, бойове навантаження українського «Соколу» – до 300 кг. Він може працювати, на відміну від «Байрактару», зі стелі в 20-30 м на відстані до 10 км. Що робить його практично невразливим для засобів ППО країни-окупанта. Натомість періодично з'являлась інформація про нейтралізацію «Байрактарів» силами російської ППО.

Тобто Україна має власні розробки. І я ще раз наголошую: попри стан війни, ми маємо розуміти, що вітчизняний ВПК – це локомотив усієї економіки.

Спеціально для Центру громадської аналітики «Вежа».