Удари по російській нафтопереробній інфраструктурі стали однією з ключових подій 2025 року — Україна перетворила нафтову галузь РФ на вразливе місце, завдавши по ній стратегічної серії ударів. Ці атаки вже вплинули на війну і створили для Кремля довгострокові проблеми з пальним, експортом і фінансуванням армії.

Лише за листопад 2025 року по законних воєнних цілях на території країни-окупанта було завдано 41 удар із використанням як ударних безпілотників, так і балістичних засобів ураження. Це як стаціонарні об'єкти —підприємства військово-промислового комплексу, так і нафтопереробні підприємства Росії.

Зосереджений удар України по нафтопереробці призвів до відчутних економічних наслідків для Росії: зросли внутрішні ціни на бензин і дизель, виникли перебої з постачанням пального, а нафтові компанії зазнали багатомільярдних збитків. Водночас скоротилися експортні потоки та бюджетні надходження, що вдарило по фінансових можливостях Кремля продовжувати війну.

«Українські удари по НПЗ завдали більшої шкоди економіці Росії, ніж багато пакетів західних санкцій. Це прямий удар по доходах, з яких фінансується війна», — заявив ексглава ГУР МО України Кирило Буданов.

В українській воєнній розвідці наголошують, що удари по нафтовій інфраструктурі б'ють по фундаменту російської економіки, а не по другорядних секторах. Метою є не лише короткострокове послаблення, а й довгострокове зниження потенціалу РФ вести масштабні воєнні кампанії.

«Насправді наші удари справили більше враження, ніж дія санкцій. Це просто така математична правда. Ми завдали прямою дією набагато більшої шкоди прибуткам РФ, ніж будь-які економічні важелі впливу на них, які були запроваджені дотепер», — говорить Кирило Буданов.

Нафтопереробка — це критична основа для забезпечення армії пальним, тому удар по НПЗ автоматично відбивається на боєздатності російських військ. Зниження обсягів перероблення і перебої в логістиці пального ускладнюють переміщення техніки, обмежують інтенсивність операцій і підвищують вартість утримання угруповань військ армії РФ. А без стабільного забезпечення пальним неможливо вести наступальні операції колишнього масштабу.

Українське командування також наголошує, що вибір цілей здійснюється так, щоб мінімізувати ризик для цивільного населення і зосередитися на військовій та навколовійськовій інфраструктурі. У фокус потрапляють НПЗ, бази, термінали й об'єкти, безпосередньо пов'язані із забезпеченням армії та поповненням воєнного бюджету.

За останні кілька місяців українські дрони вразили низку нафтопереробних заводів на європейській частині Росії:

Про наслідки цих ударів можна судити за заявами самої російської сторони. Так, підвищення ПДВ з 20 до 22% — досить показовий момент. Це свідчення того, що грошей у російському бюджеті на фінансування активних операцій в Україні вже немає.

Російський бюджет приблизно на третину залежить від надходжень саме нафтодоларів, тому ефективність ударів по російських НПЗ —більш ніж показова.

Другий момент — бюджет Російської Федерації на 2026 рік. Про що він свідчить? За даними російських економістів, видаткова частина збільшена на 4% ВВП. Це приблизно 1 трлн доларів, яких у бюджеті фактично вже немає.

За даними самої російської сторони, втрати бюджету від ударів українських безпілотників і української балістики по нафтопереробних підприємствах оцінюються в 100 млрд доларів.

Після запровадження економічних санкцій проти «Роснефти» і «Лукойла», а також успішних атак українських засобів ураження по нафтопереробних і нафтоналивних терміналах, Російська Федерація змушена продавати нафту і нафтопродукти з рекордним для себе дисконтом — до 40%.

До того ж показово, що навіть за такого дисконту, наприклад, індійські покупці відмовилися від закупівель російської нафти. Зараз ідеться про диверсифікацію постачання, зокрема, із Саудівської Аравії та інших країн-виробників. Аналогічна ситуація і з Китаєм: їхні НПЗ не ризикують закуповувати російську нафту навіть з урахуванням рекордних знижок.

Удари по НПЗ відбилися на воєнному бюджеті Російської Федерації та фінансуванні програм учасників так званої «СВО». Так, влада Республіки Саха (Якутія) заявила про припинення виплат учасникам «СВО». Вони офіційно заявляють, що не мають можливості виплачувати матеріальне забезпечення. І це безпосередньо пов'язано з тим, що безпілотники Головного управління розвідки Міністерства оборони України дотягнулися й до нафтопереробних підприємств на території цього суб'єкта федерації. Ідеться про відстань понад 2 тис. км.

У результаті Російська Федерація опинилася перед питанням: якою є подальша доля нафтопереробних підприємств? Нагадаю, на території РФ їх не більш як 40. І, за оцінками самої російської сторони, близько 40% із них або частково, або повністю зупинили виробничий цикл.

Дуже показовий приклад — доля Рязанського нафтопереробного заводу, одного з найбільш технологічно досконалих НПЗ. Там було проведено три хвилі модернізації завдяки західним технологіям. Після ударів українських безпілотників цей завод, який забезпечує паливно-мастильними матеріалами Москву та Московську область, заявив про зупинку виробничого циклу.

Водночас він забезпечує ПММ не лише Москву й область, а й насамперед російську армію. А це вже прямі проблеми з логістикою в окупаційних військ.

Тепер погляньмо на підсумки успішного удару морських безпілотників Сил оборони України по нафтовому терміналу у Новоросійську, який забезпечує перекачування близько 5% світових обсягів нафти. Наслідки для РФ просто катастрофічні. Причому російська сторона заявила, що після атаки відповідний нафтовий термінал не підлягає відновленню. Це найсерйозніший удар по можливостях РФ здійснювати постачання нафти кінцевим споживачам.

Показово й те, що дії Сил оборони України йдуть в унісон із зусиллями США зі зниження можливостей використання тіньового флоту. Так, завдяки дипломатичному й економічному тиску США Панама і Багамські острови відмовилися надавати свої прапори російському тіньовому флоту. У результаті понад 500 «іржавих корит», як їх називає сама Росія, стали на якір, не маючи можливості перевозити нафту і нафтопродукти. Це найсерйозніший удар по можливостях поповнення російської казни коштом нафтодоларів.

Дуже показово, що 2025 рік став для Російської Федерації провальним у контексті її зовнішньої доктрини як «країни-бензоколонки». За рішенням Держдуми було призупинено експорт бензину і дизельного пального для стабілізації ситуації всередині країни. РФ змушена була піти на непопулярні заходи — збільшити імпорт бензину і дизельного пального, купуючи їх у Татарстані та Білорусі.