Нещодавно президент Володимир Зеленський дав інтерв'ю телеканалу «ДОМ». Багато було сказано про роздачу Росією в ОРДЛО своїх паспортів і залучення місцевих мешканців до голосування на виборах до Держдуми, про те, що РФ — сторона конфлікту, а питання миру на 90% залежить від Путіна; що контроль над кордоном України треба повернути до виборів в ОРДЛО; що історично Донбас і Крим — це Україна, і тільки питання часу, коли ми їх повернемо.
Примітно, що сама поява такого інтерв'ю свідчить про те, що попередні наміри Зеленського встановити мир протягом короткого часу шляхом певних політичних поступок країні-агресору фактично провалилася.
Визнання Росії стороною конфлікту на другий рік каденції Зеленського, який до цього уникав згадки РФ в якості країни-агресора, свідчить про те, що внесені суттєві корективи як у зовнішньополітичний курс, так і в риторику президента. Зеленський розуміє, що подальші політичні поступки Кремлю на тлі економічної кризи всередині України, можуть дестабілізувати ситуацію в нашій країні. Відповідно, маючи провали в економіці, було прийнято рішення зосередитися на питаннях зовнішньої політики: Мінський, нормандський процеси, прагнення поглибити-розширити співпрацю з США.
Вважаю, що не останню роль в радикалізації заяв Зеленського зіграла позиція європейський «партнерів», в першу чергу канцлера ФРН Ангели Меркель, про необхідність імплементації в українське законодавство згубної для нас формули Штайнмайера.
А ось заяви президента про те, що на окупованих територіях вчителям необхідно доносити до дітей правду про стан справ в Україні, свідчить про відірваність Зеленського від реалій. Про нерозуміння процесів, що відбуваються в ОРДЛО. Адже за проукраїнські висловлювання людей з окупованих територій запросто можуть заарештувати. Адже там все — під тотальним контролем місцевих і російських спецслужб. Такі меседжі виглядають як бажання президента перекласти персональну відповідальність за невиконання своїх передвиборчих обіцянок швидкого миру на плечі українців, які перебувають на окупованих територіях фактично в ролі заручників.
Варто зауважити, що, мабуть, вперше на офіційному рівні була заява, що Україна обов'язково в історичній перспективі поверне окуповані території ОРДЛО і Криму. Не швидко, не наскоком, можливо через десятиліття. Але точно поверне.
Нарешті, відійшли від популістських заяв про швидке повернення окупованих районів Донбасу і Криму. Це добре. Це означає, що наша влада починає розуміти: сучасні політичні реалії не дозволяють реалізувати швидке повернення територій без істотних політичних і економічних поступок країні-агресору. Чого робити ні в якому разі не можна.
