Від початку повномасштабного вторгнення російська втратила 38300 військових, 1684 танків та багато іншої техніки. Однак замість реальних переговорів пропонує Україні «визнати територіальні реалії, що склалися», тобто відмовитися від тимчасово окупованих територій.

У відповідь на ракетні удари противника ЗСУ високоточним озброєнням продовжують знищувати склади боєприпасів окупантів та їх бази накопичення.

Друга половина літа – це період запеклих боїв на Донбасі та можливість зміни характеру військового протистояння.

Найближча перспектива – спроби захоплення росіянами Донецької області, прориву оборони ЗСУ по лінії Слов'янськ-Краматорськ-Бахмут.

Повідомлення англійської розвідки про так звану «оперативну паузу», яку нібито взяли росіяни, не відповідають дійсності. Триває передислокація живої сили окупантів, продавлювання української оборони у районі н.п. Сіверск-Долина та Курульки. Це Краматорський та Слов'янський напрями. Найближчим часом саме вони стануть ареною запеклих боїв. Як і в цілому Донецький напрямок і ті два населених пункта Луганської області, де ЗСУ ще тримають оборону.

Можливе просування противника по лінії Ізюм-Слов'янськ. Російські окупаційні війська не залишили планів створення флангового охоплення наших угруповань.

На мою думку, можна говорити про зміну тактики окупаційних військ. Якщо раніше були лобові атаки міст (Попасна, Рубіжна, Сєвєродонецьк), то у випадку з Лисичанськом ставка вже робилася на флангові охоплення опорних пунктів української оборони.

Власне те, що зараз відбувається на Донецькому напрямі.

Наразі ми спостерігаємо спробу захоплення окупантами Сіверска (цікавий противник як вузлова залізнична станція) та бої в районі н.п. Курульки (з метою виходу до тилу Краматорського угруповання ЗСУ).

Окупаційні війська всіма силами до кінця літа намагатимуться реалізувати план другого етапу т.зв. «спецоперації». Йдеться про вихід на адмінкордони Луганської та Донецької областей – з подальшим політичним тиском щодо можливості укладання «мирних угод». Тиснуть на Україну в моменті можливих територіальних поступок, закріплених у певному документі.

І позиція Заходу тут неоднорідна.

Так Франція, Німеччина, Італія схиляють Україну до територіальних поступок. А ті ж Великобританія та США, на відміну від лідерів ЄС, нас до такого не підштовхують.

Тож, росіяни спробують закріпити свій територіальний поступ. І вийти до кінця літа – початку осені на формат псевдореферендумів.

Що стосується Херсонського та Запорізького напрямів, він не стане домінуючим. Однак ми намагатимемося розвинути там наявні успіхи ЗСУ, причому вже не тактично, а оперативно. З метою зірвати плани супротивника щодо створення т.зв. «ХНР», «ЗНР» або приєднання контрольованих росіянами частин цих регіонів до т.зв. «ДНР» або власне РФ. Плюс – відрубати постачання води до Криму та не дати пробити туди сухопутний коридор. Саме тому акцент ЗСУ змістився з Донбасу на Херсон та Запоріжжі.

Якщо ми зуміємо блокувати цей напрямок, деокупувати ті території, вся т.зв. «спецоперація» втрачає військовий, політичний та економічний сенс.

Утім, я не виключаю можливості українського контрудара не лише на Херсонському та Запорізькому напрямках, а й на Донецькому. Принаймні у моменті утримання тих 45% Донецької області, які ми зараз контролюємо.

Варто зауважити, що програма ленд-лізу до кінця літа не почне працювати. Але нам на допомогу – програма безоплатної передачі озброєнь Україні. Очікуємо на збільшення військово-технічної допомоги з боку США та ключових союзників, що дасть можливість кардинально змінити характер військового протистояння.

Резюмуючи: друга половина літа – це період запеклих боїв на Донбасі та можливість зміни характеру військового протистояння за рахунок отримання ЗСУ нових зразків озброєння. Частково ми вже спостерігаємо, коли реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) HIMARS виносять глибоко в тилу ворожі склади з боєприпасами і центри прийняття рішень.