Вступаючи на посаду міністра оборони, Михайло Федоров оприлюднив план дій, ключовим у якому було створення професійної армії за рахунок реформ, цифровізації, викорінення корупції та нових підходів до комплектування, серед яких — проєкт «Контракт 18–24». Детальніше про ці плани стало відомо після зустрічі глави Міноборони з представниками депутатського корпусу.
За словами депутатів, Федоров планує провести аудит війська перед тим, як запроваджувати нові контракти та виплати.
Зміни задля виправлення балансу сил у ЗСУ є нагальними, але головне — не перетворити їх на популізм та імітацію реформ, Зауважу, що питання співвідношення тилових та бойових підрозділів є досить дискусійним.
На початку 2025 року президент України Володимир Зеленський повідомив, що армію нашої країни можна назвати мільйонною. Він уточнив, що насправді чисельність Збройних сил становить 880 тисяч. Про це він повідомив в інтерв'ю німецькому телеканалу ARD.
«...У нас 880 тисяч. У нас мільйонна армія. А при цьому в нас 30 мільйонів людей працюють, а навіть може більше трохи. Сказати точно цифру не можу», — зазначив Зеленський.
Утім, з них лише третина (близько 300 тис.) воює безпосередньо на фронті. Решта — службовці тилових підрозділів забезпечення, логістики, охорони кордонів та навчальних центрів.
Універсального співвідношення тилових та бойових підрозділів не існує. Воно залежить від кількох факторів, зокрема від рівня технологічності армії. Наприклад, для обслуговування одного F-16 потрібно більше десятка авіатехніків. Тобто, на одного пілота має бути до десяти авіатехніків. Це стосується обслуговування, наприклад, систем радіоелектронної боротьби та ППО. Умовно, для техпідтримки оператора БПЛА, який діє на відстані 10–15 км до лінії бойового зіткнення, задіяні багато тилових підрозділів, насамперед інженери, зв'язківці, аналітики.
Досі поширене застаріле уявлення про тилову армію, де служать лише кухарі, комірники. Нині, в першу чергу, це логістика: підвезення боєкомплектів, палива та інших засобів. Друге — це ремонтні бази. Ситуація з обслуговуванням доволі складна, особливо коли йдеться про іноземну техніку.
Чим більш технологічною є армія, тим більше у ній тилових підрозділів. Для прикладу, в армії Сполучених Штатів на одного військовослужбовця в бойових частинах припадає вісім осіб у тилу. До тилових підрозділів відносяться, зокрема, польові шпиталі, медична служба, реабілітаційні установи. Також це фахівці зі зв'язку, IT-спеціалісти, персонал навчальних центрів. Усе це складає поняття тилових підрозділів.
Зазначу, що головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський раніше заявляв про проведення аудиту Сил оборони, поповнення бойових підрозділів за рахунок бійців, які перебувають у тилу. Проте наразі чисельність Сил оборони становить близько мільйона осіб, а на лінії бойового зіткнення перебуває менша частина. А тому виникають питання щодо самого характеру комплектування та проанонсованих заходів щодо ротацій.
Водночас зауважу, що у тилу є підрозділи, які могли би поповнити бойові частини.
Наприклад, у структурі ТЦК функціонують роти охорони, які закріплені за кожним центром. Хто саме потребує їхньої охорони у таких містах, як Львів чи Тернопіль, не зовсім зрозуміло. Проте чисельність цих рот достатня для того, щоб сформувати кілька бойових бригад. Це важливе питання, яке потребує обговорення, особливо з огляду на раціональне використання мобілізаційного резерву замість пошуків інших ресурсів через так звану «бусифікацію».
Крім того, виникають серйозні сумніви щодо якості укомплектування цих рот охорони. Свого часу мені вдалося звернути увагу на цю проблему та розкрити корупційні схеми. Наприклад, в одному з випадків в Івано-Франківському ТЦК серед військовослужбовців роти охорони формально значилися місцеві футболісти, тренери, масажисти тощо. Це викликає питання не лише до соціальної справедливості, але й до загального підходу щодо комплектування таких підрозділів.
Своєю чергою військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Олег Жданов наголосив, що у військових частинах потрібно проводити аудит. А історії з «мертвими душами» — це домовленість з командиром. Адже тільки він може прикрити бійця, аби той перебував вдома, але рахувався у частині.
«У нас є сили управління особового складу в складі Генерального штабу і відповідні відділи по особовому складу в оперативних командуваннях, які повинні здійснювати контроль наявності особового складу згідно зі штатним розкладом», — пояснив він.
Звертаю увагу на реальних можливостях для проведення ротації бойових підрозділів.
Людина відвоювала півроку — йде охороняти ТЦК. А ті, хто охороняв ТЦК, всі чотири роки — йдуть на передову. На мій погляд, ці питання якраз і варто піднімати, — каже Снєгирьов. — Щодо поповнення особового складу, то проблеми мобілізації можна вирішити не шляхом «бусифікації», яка створює картинку для російських ЗМІ, а шляхом вирішення питання так званих спецпенсіонерів. Тобто пенсіонерів МВС, СБУ, прокуратури, яких нараховується понад 300 тис.
Але, на жаль, вони відсутні в загальному обліку, для них діє спецоблік. Тут, дійсно, постає питання соціальної справедливості. Тобто ті люди, які давали присягу, які вміють поводитися зі зброєю, проходили постійно медкомісії, вони чомусь не залучені до оборони нашої держави.
