Запровадження вільної економічної зони на Донбасі знімає відповідальність з РФ, як з країни-окупанта

В Офісі президента заявили, що створення на контрольованих ЗСУ територіях Луганської і Донецької областей спеціальних економічних умов істотно вплине на темпи реінтеграції.

У Зеленського вважають, що це питання зможе забезпечити можливість прискорення ефективної реінтеґраційної моделі, яка об'єднає регіон, зробить його привабливим для бізнесу і відновить інфраструктуру.

Варто зазначити, що свого часу колишній президент України і глава української делегації в Тристоронньої контактній групі Леонід Кравчук висував ідею надання Донецькій і Луганській областям статусу вільних економічних зон.

«Один з компромісів — створення вільної економічної зони для цього регіону. Може, і для інших. Для того щоб врівноважити ситуацію і після втрат, які там були — і людських, перш за все, і матеріальних, руйнування, розрухи — дати можливість людям відновити своє життя, жити нормально, лікуватися і отримувати все, що потрібно для людини», — зауважив він.

Примітно, що 03 листопада 2014 року тодішній президент України Петро Порошенко у своєму зверненні до українців заявив про намір запропонувати Раді прийняти закон про вільну економічну зону на Донбасі. «Міжнародний валютний фонд, який буде наповнюватися в тому числі і за участю іноземних партнерів, повною мірою забезпечить відновлення інфраструктури Донбасу за умови відновлення там української влади, миру, спокою і безпеки. З часом запропоную парламенту ухвалити закон про створення там вільної економічної зони із спеціальним режимом торговельних відносин з Євросоюзом та Росією», — сказав він.

За словами Порошенка, ВЕЗ на Донбасі повинна передбачати створення спеціальних режимів з РФ і ЄС.

Аналізуючи світовий досвід створення вільних економічних зон варто зазначити, що найбільш успішним прикладом вважається Китай. У 1980 році в країні були створені 4 вільні економічні зони. Підсумки експерименту засвідчили, що в період з 1980 по 1984 роки, лише в одній вільній економічній зоні Шеньчжень ВВП у середньому зріс вшестеро, продемонструвавши зростання на 58% щорічно. Залучені до вільної економічної зони прямі іноземні інвестиції, не лише сприяли розвитку районів, а і сприяли розвитку країни. Реформа «відкритих дверей», що почалася в 1978 році, стала соціальним експериментом на обмеженій території, покликаним показати, куди приведе ринкове реформування економіки. З тих пір як Китай прийняв політику «відкритих дверей» і почав її проводити, ВВП Китаю став рости в середньому на 9% щорічно. Ще більш швидкими темпами зростав обсяг експорту держави. Зазначу, що цей режим сприяв розвитку як окремих територій, так і економіки усієї країни загалом.

Водночас, ті зони, які пропонує створити Зеленський, матимуть зовсім іншу природу, адже головний акцент буде робитися на наданні певних економічних преференцій лише окремим районам, а не на території усіє країни загалом. І це ключова відмінність китайського досвіду від українського.

Перед тим як робити акцент щодо залучення прямих іноземних інвестицій до вільної економічної зони варто згадати, що за індексом економічної свободи Україна посідає лише 134-е місце в світі.

Крім того, назву ще один доказ неефективності запропонованих вільних економічних зон на Донбасі. Нагадаю, що у 1992 році був прийнятий закон «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон». Утім, за перші шість років дії цього закону в Україні була створена тільки одна СЕЗ — в Криму. Однак починаючи з 1998 р були створені відразу декілька таких територій. Зокрема, в Автономній Республіці Крим такі зони були створені у 7 районах, в Донецькій області – на території 22 міст і 5 районів, і на Луганщині у 6 містах і 3 районах.

До речі, в ексклюзивному коментарі ТСН.ua. Кравчук розповів , що «у 1993 році в Україні, коли я виконував обов'язки президента, запровадили ВЕЗ в Донецькій Луганській областях, як пілотний варіант. Але тоді одразу почалася підготовка до президентських виборів і воно тихенько якось так зійшло з порядку денного і не набуло масштабів, а тільки було започатковано».

Утім, поки Кравчук «виконував обов'язки президента» СЕЗ стали одним з ключових факторів по мінімізації оподаткування. Міжнародний валютний фонд тоді констатував, що ці зони активно використовувалися для ухилення від податків і контрабанди товарів.

Кабмін підбив попередні підсумки роботи таких СЕЗ. Спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку Луганської області був запроваджений законодавчим актом від 18 грудня 1998 року. За результатами його діяльності було залучено лише $3,8 мільйона прямих іноземних інвестицій, тобто 1,2% від загальної суми інвестицій по всій Україні. Водночас, Донецька область залучила 237,7 млн. дол. інвестицій — 78% від суми, отриманої всіма регіонами України, де діяли СЕЗ і ТПР.

Крім того, за аналогічний період на територіях пріоритетного розвитку Луганської області було створено лише 64 робочих місця з 1500 запланованих. Тобто, станом на 2005 рік, навіть без російського військового вторгнення, занепаду і руйнації інфраструктури, Луганщини була визнана депресивною територією. А спеціальний режим фактично призвів до створення на території області т.зв. «чорних дір» зі зменшеним податковим навантаженням .

Ще одним доказом утопічності ідеї щодо створення СЕЗ, є вкрай низький технологічний потенціал Луганщини і Донеччини, що не дозволить регіону вийти на новий рівень Hi-Tech виробництв.

Індустріальний парк чотирьох вищезгаданих вільних економічних зон Китаю вміщував високоінтелектуальні технології – біотехнологію, фармацевтику, хімічне виробництво, програмне забезпечення. Якщо на Луганщині створити подібну зону, це буде не розвиток сучасних інвестиційно привабливих технологій, а модернізація пострадянського промислового парку, що залишився в Луганській і Донецькій областях з часів СРСР. За дуже рідкісним виключенням. Отже, створення таких СЕЗ на Сході України не сприятимуть розвитку економічних територій, а будуть фактичними «чорними дірами» — територіями для відмивання бюджетних коштів. І в ці зони будуть залучатися вітчизняні, а не іноземні інвестиції. Зазначу, за останні 6 років війни, іноземні інвестиції для Донбасу виділялися переважно на інфраструктурні об'єкти, гуманітарну допомогу, відновлення медичних установ. Однак безпосередньо у виробництво і створення нових робочих місць ці кошти фактично не вкладалися.

Варто зауважити, що СЕЗ створюються на невеликих територіях. Так, наприклад, площа китайської СЕЗ Шеньчжень — 493 кв. км. Утім якщо в запропоновану Зеленським вільну економічну зону увійде вся контрольована ЗСУ територія Донецької та Луганської областей,тоді це буде СЕЗ площею близько 30 000 кв. км.

Крім того, варто нагадати заяву т. зв. представника ОРДЛО з українського боку Вадима Горана про створення «транскордонних торговельних коридорів». Цей план передбачає створення на лінії розмежування України з ОРДЛО спеціальних товарних баз, куди будуть завозитися українські товари, і які пізніше закупатимуть підприємці з окупованих територій. На мою думку, це призведе до легалізації торгівлі України з «Л/ДНР» і фактично скасує економічну блокаду окупованих територій. Складається враження, що це на тлі розмов про вільні економічні зони, сторони намагаються хитро впровадити концепцію легалізації т.зв. «нелегального перетину» товарів з території України на окуповані території, що, по-суті, є «торгівлею на крові».

Підсумовуючи зазначу, що пропозиція про створення вільних економічних зон свідчить про те, що Україна фактично взяла на себе зобов'язання ратифікувати політичну частину Мінських домовленостей, і профінансувати відновлення інфраструктури й економіки не тільки контрольованих ЗСУ, але й окупованих територій Луганської і Донецької областей. Водночас, зазначу , що Росія опиняється за рамками цього процесу та з неї знімається відповідальність, як з країни-окупанта, за відшкодування нанесених збитків економіці України.

У Зеленського вважають, що це питання зможе забезпечити можливість прискорення ефективної реінтеґраційної моделі, яка об'єднає регіон, зробить його привабливим для бізнесу і відновить інфраструктуру.

Варто зазначити, що свого часу колишній президент України і глава української делегації в Тристоронньої контактній групі Леонід Кравчук висував ідею надання Донецькій і Луганській областям статусу вільних економічних зон.

«Один з компромісів — створення вільної економічної зони для цього регіону. Може, і для інших. Для того щоб врівноважити ситуацію і після втрат, які там були — і людських, перш за все, і матеріальних, руйнування, розрухи — дати можливість людям відновити своє життя, жити нормально, лікуватися і отримувати все, що потрібно для людини», — зауважив він.

Примітно, що 03 листопада 2014 року тодішній президент України Петро Порошенко у своєму зверненні до українців заявив про намір запропонувати Раді прийняти закон про вільну економічну зону на Донбасі. «Міжнародний валютний фонд, який буде наповнюватися в тому числі і за участю іноземних партнерів, повною мірою забезпечить відновлення інфраструктури Донбасу за умови відновлення там української влади, миру, спокою і безпеки. З часом запропоную парламенту ухвалити закон про створення там вільної економічної зони із спеціальним режимом торговельних відносин з Євросоюзом та Росією», — сказав він.

За словами Порошенка, ВЕЗ на Донбасі повинна передбачати створення спеціальних режимів з РФ і ЄС.

Аналізуючи світовий досвід створення вільних економічних зон варто зазначити, що найбільш успішним прикладом вважається Китай. У 1980 році в країні були створені 4 вільні економічні зони. Підсумки експерименту засвідчили, що в період з 1980 по 1984 роки, лише в одній вільній економічній зоні Шеньчжень ВВП у середньому зріс вшестеро, продемонструвавши зростання на 58% щорічно. Залучені до вільної економічної зони прямі іноземні інвестиції, не лише сприяли розвитку районів, а і сприяли розвитку країни. Реформа «відкритих дверей», що почалася в 1978 році, стала соціальним експериментом на обмеженій території, покликаним показати, куди приведе ринкове реформування економіки. З тих пір як Китай прийняв політику «відкритих дверей» і почав її проводити, ВВП Китаю став рости в середньому на 9% щорічно. Ще більш швидкими темпами зростав обсяг експорту держави. Зазначу, що цей режим сприяв розвитку як окремих територій, так і економіки усієї країни загалом.

Водночас, ті зони, які пропонує створити Зеленський, матимуть зовсім іншу природу, адже головний акцент буде робитися на наданні певних економічних преференцій лише окремим районам, а не на території усіє країни загалом. І це ключова відмінність китайського досвіду від українського.

Перед тим як робити акцент щодо залучення прямих іноземних інвестицій до вільної економічної зони варто згадати, що за індексом економічної свободи Україна посідає лише 134-е місце в світі.

Крім того, назву ще один доказ неефективності запропонованих вільних економічних зон на Донбасі. Нагадаю, що у 1992 році був прийнятий закон «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон». Утім, за перші шість років дії цього закону в Україні була створена тільки одна СЕЗ — в Криму. Однак починаючи з 1998 р були створені відразу декілька таких територій. Зокрема, в Автономній Республіці Крим такі зони були створені у 7 районах, в Донецькій області – на території 22 міст і 5 районів, і на Луганщині у 6 містах і 3 районах.

До речі, в ексклюзивному коментарі ТСН.ua. Кравчук розповів , що «у 1993 році в Україні, коли я виконував обов'язки президента, запровадили ВЕЗ в Донецькій Луганській областях, як пілотний варіант. Але тоді одразу почалася підготовка до президентських виборів і воно тихенько якось так зійшло з порядку денного і не набуло масштабів, а тільки було започатковано».

Утім, поки Кравчук «виконував обов'язки президента» СЕЗ стали одним з ключових факторів по мінімізації оподаткування. Міжнародний валютний фонд тоді констатував, що ці зони активно використовувалися для ухилення від податків і контрабанди товарів.

Кабмін підбив попередні підсумки роботи таких СЕЗ. Спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку Луганської області був запроваджений законодавчим актом від 18 грудня 1998 року. За результатами його діяльності було залучено лише $3,8 мільйона прямих іноземних інвестицій, тобто 1,2% від загальної суми інвестицій по всій Україні. Водночас, Донецька область залучила 237,7 млн. дол. інвестицій — 78% від суми, отриманої всіма регіонами України, де діяли СЕЗ і ТПР.

Крім того, за аналогічний період на територіях пріоритетного розвитку Луганської області було створено лише 64 робочих місця з 1500 запланованих. Тобто, станом на 2005 рік, навіть без російського військового вторгнення, занепаду і руйнації інфраструктури, Луганщини була визнана депресивною територією. А спеціальний режим фактично призвів до створення на території області т.зв. «чорних дір» зі зменшеним податковим навантаженням .

Ще одним доказом утопічності ідеї щодо створення СЕЗ, є вкрай низький технологічний потенціал Луганщини і Донеччини, що не дозволить регіону вийти на новий рівень Hi-Tech виробництв.

Індустріальний парк чотирьох вищезгаданих вільних економічних зон Китаю вміщував високоінтелектуальні технології – біотехнологію, фармацевтику, хімічне виробництво, програмне забезпечення. Якщо на Луганщині створити подібну зону, це буде не розвиток сучасних інвестиційно привабливих технологій, а модернізація пострадянського промислового парку, що залишився в Луганській і Донецькій областях з часів СРСР. За дуже рідкісним виключенням. Отже, створення таких СЕЗ на Сході України не сприятимуть розвитку економічних територій, а будуть фактичними «чорними дірами» — територіями для відмивання бюджетних коштів. І в ці зони будуть залучатися вітчизняні, а не іноземні інвестиції. Зазначу, за останні 6 років війни, іноземні інвестиції для Донбасу виділялися переважно на інфраструктурні об'єкти, гуманітарну допомогу, відновлення медичних установ. Однак безпосередньо у виробництво і створення нових робочих місць ці кошти фактично не вкладалися.

Варто зауважити, що СЕЗ створюються на невеликих територіях. Так, наприклад, площа китайської СЕЗ Шеньчжень — 493 кв. км. Утім якщо в запропоновану Зеленським вільну економічну зону увійде вся контрольована ЗСУ територія Донецької та Луганської областей,тоді це буде СЕЗ площею близько 30 000 кв. км.

Крім того, варто нагадати заяву т. зв. представника ОРДЛО з українського боку Вадима Горана про створення «транскордонних торговельних коридорів». Цей план передбачає створення на лінії розмежування України з ОРДЛО спеціальних товарних баз, куди будуть завозитися українські товари, і які пізніше закупатимуть підприємці з окупованих територій. На мою думку, це призведе до легалізації торгівлі України з «Л/ДНР» і фактично скасує економічну блокаду окупованих територій. Складається враження, що це на тлі розмов про вільні економічні зони, сторони намагаються хитро впровадити концепцію легалізації т.зв. «нелегального перетину» товарів з території України на окуповані території, що, по-суті, є «торгівлею на крові».

Підсумовуючи зазначу, що пропозиція про створення вільних економічних зон свідчить про те, що Україна фактично взяла на себе зобов'язання ратифікувати політичну частину Мінських домовленостей, і профінансувати відновлення інфраструктури й економіки не тільки контрольованих ЗСУ, але й окупованих територій Луганської і Донецької областей. Водночас, зазначу , що Росія опиняється за рамками цього процесу та з неї знімається відповідальність, як з країни-окупанта, за відшкодування нанесених збитків економіці України.