Представники української сторони в Тристоронній контактній групі (ТКГ) зробили низку суперечливих заяв щодо нового плану врегулювання конфлікту на Сході. Ці розбіжності дозволили Кремлю здійснювати маніпуляції та можуть призвести до ситуації, коли посередники можуть узгодити свій план без врахування пропозицій України і змусять Київ ратифікувати документ.

Зверну увагу на велику кількість протиріч в оцінках української делегації щодо наявності мирного плану по Донбасу Франції та Німеччини, й узгодженості цього документа з українською стороною.

Зокрема, абсолютно неправильною є заява глави Офісу президента Андрія Єрмака про те, що план є спільним баченням України, Німеччини та Франції і створений з урахуванням пропозицій Києва. Переконаний, що такою заявою українська сторона підкреслила той факт, що ініціаторами цього плану, або ж «мирних кластерів», виступають саме Німеччина і Франція, а не Україна. Українській стороні, на мою думку, таким чином відводилася лише роль узгодження певних позицій.

Крім того, ще більше розбіжностей в оцінках додала інформація взагалі про наявність або відсутність такого мирного плану.

Так, віце-прем'єр-міністр, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков зазначив, що новий план по Донбасу, про який говорить глава ОП Андрій Єрмак, є спільним баченням України, Німеччини та Франції щодо врегулювання ситуації. Він зазначив, що робота над ним почалася ще у 2016 році після нормандського саміту за участі тодішнього президента Петра Порошенка. Водночас, Резніков відмовився розкрити подробиці ініціативи.

В свою чергу, Андрій Єрмак заявив, що український план мирного врегулювання «лежить на столі» і що Україна дуже чекає на аналогічну позицію з боку Росії. За його словами, якщо російська сторона не погоджується, це означає, що вона не хоче припинення війни та настання миру на території Донбасу.

Натомість радник з інформаційної політики української делегації в ТКГ Олексій Арестович зазначив, що презентація ініціативи Франції та Німеччини щодо «кластерів мирного врегулювання», має відбутися у найближчі два-три тижні. За його словами, ключовим моментом є прийняття або неприйняття Кремлем пропозицій Франції і Німеччини.

Зауважу, що заяви Єрмака й Арестовича свідчили про узгодження позиції з Україною. Водночас, член української делегації в ТКГ Сергій Гармаш заявив, що новий план по Донбасу, про який сказав Єрмак, не був представлений українській делегації в Тристоронній контактній групі. За словами Гармаша, жоден з членів української делегації, не бачив і не був ознайомлений з цим документом.

Тобто, по суті, пролунали контраверсійні заяви.

Це дозволило російській делегації заявляти про наявність в плані українських пропозицій чи взагалі про його відсутність. Протиріччями і скористалася Москва – Дмитро Пєсков і Сергій Лавров заявили, що мирного плану по Донбасу взагалі немає. Більше того, Росія наполягає на закріпленні в письмовому вигляді тези про те, що план української сторони взагалі не представлений і його не існує. А після цього пролунала ще одна недалекоглядна заява Єрмака про те, що публікація у російській газеті «Коммерсантъ» положення доопрацьованого Україною німецько-французького проекту мирного врегулювання на Донбасі «Ключові кластери з реалізації Мінських угод», підтверджує факт наявності цього документа у російської сторони.

Аналогічний привід Кремлю для маніпуляцій дали і заяви української сторони про підвищення ролі Еммануеля Макрона в переговорному процесі. Нагадаю, що саме після цих меседжів Росія перехопила ініціативу і Владімір Путін запропонував прямі переговори з Німеччиною і Францією без врахування позиції України. Таким чином, переконаний, понижується суб'єктність України, а статус війни з РФ зводиться до внутрішнього конфлікту.

Вважаю, що таким чином три сторони, які виступають посередниками у врегулюванні конфлікту (Росія у переговорах позиціонує себе саме як посередник, а не як учасник), узгодять і «спустять» Україні план врегулювання. І українській стороні нічого не залишиться, як ратифікувати цей документ.

Також зазначу, що подібна пропозиція російської сторони прозвучала після заяв російських посадовців про те, що саме Україна блокує переговорний процес. Як і заява про те, що відбудеться телефонна розмова Владіміра Путіна з Еммануелем Макроном і Ангелою Меркель. Таким чином, українська сторона фактично віддала Російській Федерації дипломатичну ініціативу в переговорах і затвердженні мирного плану по Донбасу.


До подібних сентенцій призвели неузгодженість та відсутність єдиного голосу, який би формував заяви і позиції української делегації. Подібні дипломатичні кроки РФ дозволяють Кремлю продемонструвати свою договороспроможність, і водночас звинуватити Київ у відсутності прогресу в Мінських, і передусім, у «нормандських домовленостях». Одночасно це дозволяє понизити суб'єктність нашої держави. Це досить небезпечний сценарій на тлі розгортання активізації російського угруповання як на території незаконно анексованого Криму, так і поблизу кордонів України, передусім біля кордонів РФ з ОРДЛО.

Нагадаю, 30 березня, канцлер Німеччини Анґела Меркель, президент Франції Еммануель Макрон і президент РФ Владімір Путін у форматі відеоконференції обговорили врегулювання конфлікту на Сході України. Прес-служба Меркель заявила, що сторони закликали Путіна до поступу в переговорах у «нормандському форматі» з реалізації мінських домовленостей. Водночас, у прес-службі Кремля заявили, що Путін висловив занепокоєння «спровокованою Україною ескалацією збройного протистояння.