В фб шкандаль. Коротко, якщо хтось не чув: українці з якогось дива надсилали чимало грошей рос.блогіру Тверському, а той — ще більше диво! — повів себе свинособачо. Доник та інші волонтери пробували відкрити очі українцям на сумнівність подібних «патріотів» — марно.
Зараз, нарешті, в «секті свідєтєлєй блогіра» розкол: дехто вже нападає на Тверського (викладає скріни переписки). Однак чимало українців і далі погоджуються спонсорувати його dolce vita...
Вбачаю від цієї історії багато позитиву:
1) українці виявили чимало таких паразитів в фб і вк. Цей спосіб заробітку працює в ерефії з 2014-го, і називається «стричь х@хлов». Сподіваюсь, шкандаль покладе цій гидоті край;
2) ерефія перенасичена гебнею. Чесних людей кидають за грати через перепости/коменти. А деякі блогіри 4-5 років щодня пишуть «хутін — лох», і в них жодних проблем — ні від рос.тітушок, ні від казачків... Ну ок, нехай це не провокатори, а ідейні революціонери. ЩО ВІД ТОГО НАМ, УКРАЇНЦЯМ?
Ті блогіри допомагають нашій армії? Створюють робочі місця? Розвивають науку/культуру?
Вони просто замилюють нам очі — начебто, в ерефії є друзі. Це тішить деяких, можливо... Мене — ні. Ну, не зіганув якийсь німець на з'їзді НСДАП, потрапив в усі історичні фотохроніки. Це що — зменшило криваві наслідки війни для УРСР?
Сподіватись на якийсь опір росіян проти путінського режиму — абсолютно марно. Навпаки, на місці хутіна я б спеціально створював побільше «оппо-блогірів-на-зарплаті», через які випускав би зайву пару з котла ("собака лає, караван іде").
Треба звикнути: в українців немає друзів в ерефії. У родини Якорнових там десятки родичів, однак я вже не впевнений — чи можу назвати їх друзями...
3) приклад Тверського демонструє: всі ці жопозиціонери, як і інші путіноїди, не сприймають нас за рівних. За останні 30 років ми просто піднялися зі статусу "кормової бази" і "гарматного м'яса" до статусу "корисного відсталого брата".
Цьому брательнику-ідіоту можна пхати газ за $450, жигулі свої та інший неліквід; підкупити чиновників-жебраків і за безцінь придбати кращі підприємства; чи просто ввести свої "прогресивні" схеми заробітку (я 4 роки працював на росіян в нульові, обізнаний).
Зараз "менших братів" пре від патріотизму — можна заробити на їх пасіонарності! Потім оберуть собі проросійського президента, назад приповзуть — і тут можна заробити, написати про "історичну справедливість".
Все це можливо лише тому, що багато українців і досі залишаються частиною руського миру: переймаються їх новинами, як своїми, читають їх писак. Про життя своїх євро-сусідів ми не знаємо майже нічого, порівняно з ерефієй. Так чого ми насправді прагнемо — Європи чи руського миру???
Росіяни це відчувають: поки що ми "їх х@хли" — на відміну від прибалтів і поляків, які вже "не-їхні". Поки що! Ланцюги руського миру рвуться, коли черговий "друг" виявляється не зовсім другом...
Скільки б позитиву для наших громадян не було від історії з Тверським, мені все одно гидко: підтримка українців йшла не армії, не волонтерам, не ветеранам. Агов, людей слід судити за їх справами, не за постами в соцмережах!
