Одного разу Сунь-Біань прогулювався садами царства Вей - там, де йому рубали ноги. А може, не гуляв, а ноги шукав.
І закімарив він під сливою-мей, що квітне в сніг. І наснився йому славетний Уленшпігель.
І позаздрив Сунь-Біань Уленшпігелю. Так йому кортіло додивитися той сон! Бо сміх Уленшпігеля, рев черева Ламме Гудзака
і стукіт попелу Клааса в серці складалися в Гармонію, якої Сунь-Біань ще не чув.
І вирішив він не прокидатися, доки не зможе сам, своїми ногами, затанцювати, як Уленшпігель. І заснув так міцно, що
всі подумали — помер. Дайте йому масла. І ноги — він їх любив.
Бог почув його. Та не було тоді в Бога гарних ніг для Сунь-Біаня: не викував їх Гефест, як Гермесові сандалі.
І спав Сунь-Біань довгим сном, і був він уві сні усім і нікім: туманом, війною, живою водою, гнилою рікою, водієм
БелАЗа. Часто його приймали за Сунь-Цзи, та потім проганяли, бо бачили - ноги не ті. Але сон був міцніший за сон
Морфея...
І одного разу прокинувся піхотинцем тридцятої окремої механізованої.
У бетонні трубі. З книжкою Стівена Кінга «Аутсайдер». У формі ЗСУ.
Побачив свої ноги — і зрозумів усе. Відрізав те, що заважало, і викинув у вікно Овертона.
І бачив він, як гинули брати його, що несли йому ноги, і не міг встати, і не міг піти.
І сказав він — не міняйте мене, я тут і без ніг впораюсь, не дуже-то й хотілось, хай краще з'їсть хтось, якщо так ті
ноги комусь треба, а я тут і так вже незмінний: Костянтин. Прийом-прийом. ПШШШШШШШ.
І доробив він справу — врятував Світ, і пішов на те 491 день.
А потім напівбоги Магури забрали його в небо. А з ніг вийшли дуже красиві метелики. Ноги, звісно, кращі за метеликів,
але ноги були гнилі, а метелики — красиві. Довелося обирати.
І тепер Бог дасть Сунь-Біаню такі ноги, які Сунь-Біаню треба буде, - по ситуації. Ампутація низька: бігатиме не гірше
за марафонця чи Рікардо Зонту.
І от тепер Сунь-Біань затанцює!
