Для Української нації є декілька викликів.

Екзистенційний — хто є українці, що є українці. Русь це підстилка свинячого россійського чобота? Буде існувати Україна (націоналістична, україномовна), або Россія інкорпорує ще одну свиномовну країну у себе. Тому що свинопсам не потрібна ще одна країна з такою самою мовою.

Національний — створення націоналізму та національної держави. Де панує українська мова, українська культура. Знищення коррупції та створення успішної держави. (Це усе ланки одного ланцюга — націоналізм дає гордість та почуття локтя — гордість дає меньше грабувати, тому що на тобі відповідальність за свою державу — а з почуття локтя та гордості у націоналізмі стає Україна успішною.)

Майбутнього — створення сильнішої східноєвропейської держави, як Німеччина, для контролю Східної Європи до Володивостоку.

Хоча б одне не буде створено — Україна загине тепер уже назавжди.

Я не впевнений що українці поважають себе.

Я, наприклад, іноземець який вивчив українську, але чомусь зі мною спілкуются свинячою українці. Тоді навіщо хоч комусь поважати вас, вашу мову, якщо ви не поважаєте її самі, та спілкуєтесь з іноземцями які з поваги до вашої нації вивчили Українську.

Світу дві Россії не потрібні. Ви свинопсячомовні не потрібні нікому. Особливо РФ.

Ви привели війну в Україну. Ваш інфантилізм та нікчемність призвела до війни. Ви створили для РФ та її пропаганди трамплін через який вони напали на вашу країну. Ця мова призвела до війни. З ким ви воюєте, якщо розмовляєте на їх мові?) Навіщо вам тоді існувати?)

Вибачте, але...

Якщо ви живете в Україні, любите Україну, чого не розмовляєте її мовою?

Це ж примітивізм, жити в країні, любити її, але не розмовляти та не писати її мовою.

Чи ви россіяни? Любите Україну без українців?

Ах, зрозумів, ви мені намагаєтесь сказати — гарний українець, мертвий українець?

Я проти цього.

А ви?