Я ненавиджу россіян. Я не сприймаю їх як людей. Вони як коммуністи — не люди. А то й гірше. Бо для них абсолютно є нормальним жити у ненависті до Заходу, українцям, німцям, азіатам.

Й з їх відсталістю це не як не корелюється у голові. Для них ксенофобія — форма існування, а не виживання. Це є для них естетично правильне існування. Й це успадковали й так звані Россійській євреї, від Шендеровіча до Венедіктова.

Цей комплекс неповноцінності — є для них природнім, тому що й у россіян, що й у їх євреїв є жгуче бажання переписати усіх відомих людей у «русских/евреев» хоча до євреїв вони мали таке ж відношення, як сперма коня сперми людини.

Але

Але Є єдине за що їх Я поважаю.

Як ворога.

Для них своя країна — це їх країна, й тільки у ній живуть россіяни.

У інших країнах — це корисні ідіоти чи зрадники своєї країни.

Й вони завжди знищують зрадників теж. Спочатку руками зрадників вони знищують усіх хто повстає, українців, як у 1932-1933, а потім у 1937-1939 знищують й зрадників своєї батьківщини, котрі допомогали їм.

Тому що вони розуміють одну істину:

Зрадив свою країну, зрадить й вашу.

Тому, коли Москва захоплювала Новгород, вона його вирізала й заселила туди московитів.)

Тверь теж.

Рязань теж.

Бо зрадили свою країну — зрадять й їх.

За це й поважаю.