Поляки часто закидають українцям, що вони своїми діями стирають з пам’яті зв’язки Львова з польською культурою і польською історією…

Не будемо підтверджувати, ані заперечувати, нехай вирішують факти:

  • Вроцлав

– близько 120 німецьких цвинтарів зрівняли з землею, надмогильні плити у Вроцлаві можна побачити всюди…


Цвинтар св.Дороти під час ліквідації (тепер Парк Андерса)

На них можна сісти, бо вони є лавками; можна годувати лебедів, стоячи на надмогильній плиті 5-річної дівчинки, бо з них зробили сходи над берегом Одри; по інших плитах можна ходити на прогулянку, їздити на велосипеді, машиною, так як їх використали при будівництві доріг і тротуарів. Парки і сквери у Вроцлаві – це власне німецькі цвинтарі…

Треба зазначити, що так само є у Щеціні, Гданську і багатьох інших містах в Польщі.


У 1967 році почалась ліквідація цвинтаря – його зрівняли з землею. У 1975 році мешканці міста на громадських засадах створили тут «Парк ХХХ-ліття ПНР». Через кілька років північну частину перейменували на честь ген. Андерса.


У Вроцлаві знищені всі німецькі пам’ятники, майже всі вулиці отримали нові назви...

Залишили назви лише у кількох випадках , як, наприклад, вулиця Коперніка.


Західний парк – одне з найулюбленіших місць відпочинку жителів Вроцлава. Його невід’ємною частиною стали дитячі майданчики, заходи під відкритим небом і атмосфера пікніка посеред густого лісу. Цей чарівний куточок міста – це два цвинтарі: один комунальний, інший – католицький. Їх, звичайно, зрівняли з землею.


Слідів від цвинтарів залишилось мало. Символічним є пам'ятник ангела – сьогодні окраса парку, а колись надмогильна плита з написом: "Auch der Schmerz ist Gottes Bote" (Терпіння також послання Бога).



Після падіння комунізму у Вроцлаві в назвах вулиць чи площ увічнено лише трьох людей з німецькими прізвищами, але всіх єврейського походження:

Фердинанда Лассаль (соціаліст),

Едіт Штайн (оголошена святою Папою Римським Бенедиктом),

Макса Борна (Нобелівський лауреат, фізик).


Сліди вроцлавських цвинтарів – докази варварства:


Минулого року Міська рада дала згоду назвати дві вулиці прізвищами видатних німецьких архітекторів.
Однак, треба зазначити, що дебати були дуже бурхливими, а Томаш Малек – депутат правлячої у Польщі партії ПіС, під час засідання сказав, що спогади про німецькі злочини часів ІІ світової війни є надто свіжими, і що вулиці не повинні мати німецьких патронів, тому що Німеччина знищила країну та пограбувала Польщу.


  • Львiв

- польські надмогильні пам’ятники на Личаківському цвинтарі витримали період комунізму – ніхто їх не зрівняв з землею, ніхто їх не руйнував, сьогодні цвинтар має статус музею.

Цвинтар Орлят, який є окремою частиною Личаківського цвинтаря. Совєти у 70-х роках зруйнували його танками. Але надмогильні плити не забрали і не використали для будівництва доріг, мурів чи сходів… на сьогоднішній день цвинтар майже в такому ж стані, як до війни.


Це, напевно, єдиний випадок у світі, коли народ, поконаний іншим народом, після здобуття незалежності погоджується, щоб у його місті відбудували меморіал, який символізує його поразку, а разом з тим перемогу колишнього ворога. Саме так – пантеон слави польської зброї у Львові є одночасно символом поразки і втрати незалежності України…
Підкреслюю це з повною детермінацією – ніде у світі нема настільки широкого жесту доброї волі для згоди з сусідами.


Назвемо кілька вулиць Львова з польськими назвами:
вул. А.Фредро


вул. Т.Костюшка


вул. Бой-Желенського


вул. Марії Конопницької


вул. Габріели Запольської


вул. Яна Матейка


площа Адама Міцкевича


вул. Стефана Банаха


вул. Юліуша Словацького


і т.д…

Польські пам’ятники згадаємо теж:

Пам’ятник січневим повстанням


Пам’ятник Адама Міцкевича


Копець Люблінської унії


Пам’ятник Яна Кілінського


Пам’ятник Бартоша Гловацького


Пам’ятник Теофіла Вішньовського і Юзефа Капусцінського

Меморіальні дошки мають:


Францішек Ян Смолька


Тадеуш Костюшко


Збігнєв Герберт


Та багато інших поляків…


Хтось з поляків скаже: «цього не можна порівнювати… скільки кривд завдали нам німці, це рефлекс відповіді, помсти…»

По-перше, надмогильні плити з цвинтарів Вроцлава використали для відбудовування міста н у 1945, а в 60-х і 70-х роках.

По-друге, якщо використовувати аргумент «рефлекс помсти», то у Львові не мав би залишитись навіть найдрібніший камінець на місцях, де досі стоять «польські» католицькі костели – з помсти за сотні зруйнованих православних церков у довоєнній польській державі!


Зруйнована у 1938 р. православна церква в Крилові


Православна церква в селі Прегориле - зруйнована в 1938 році


А тепер уявімо собі, що у Львові нема Цвинтаря Орлят.
Уявімо, що українці на громадських засадах створили на тому місці гарний рекреаційно-відпочинковий парк, дитячі майданчики, місце для камерних концертів і т.п…
Уявімо, що у Львові нема польських вулиць і польських пам’ятників.
Влада і суспільство спільно вирішили, що польські місця пам’яті і будь-які інші символи, що нагадують про польське панування на українських землях, треба знищити…
Зробили так, беручи приклад з поляків і їх дій на понімецьких територіях…
Може саме так треба було зробити, тоді б сьогодні не було проблем з польським нахабством і постійними звинуваченнями, які поляки повинні закидати самим собі в обличчя, стоячи перед дзеркалом!


Вже неіснуюче українське село Ясьонка. Під час операції «Вісла» польська влада виселила з неї близько 300 жителів.
На фотографіях одне з подвір'їв, засипаних зламаними хрестами та плитами з українського цвинтаря, та зруйнований цвинтар, квітень 1983 р.


Не хвилюйтесь, це лише фантазія. Нічого подібного не могло бути, бо українці – не варвари, шанують померлих, навіть тих, що були їх ворогами. Може не займаються чужими могилами, але їх не паплюжать.

Подумайте про це, шановні поляки, коли ще вмієте мислити розсудливо, самостійно і без упереджень…


Добродій

P.S.

Вроцлав і Львів,
нікчемність і шляхетність.
ницість і великодушність,
ганьба і слава…


І ви ще маєте совість нам щось закидати?



Więcej: http://dobrodziej.webnode.com.ua/news/varvarstvo/


Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація