ХОЛОДНА ВІЙНА ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ: РІВНОВАГА ПІСЛЯ ЧЕТВЕРТОГО ВІДСТУПУ ТРАМПА

День 39, Brent $92

Трамп дав задню. Вчетверте за 39 днів війни.

7 квітня, за кілька годин до кінця ультиматуму, який мав стати «кінцем іранської цивілізації», президент США повідомив: «дуже поважні люди просять мене перенести знищення Ірану на два тижні». Цими «поважними людьми» виявився прем'єр Пакистану Шахбаз Шаріф, який запропонував пакетну формулу: Трамп продовжує дедлайн, Іран відкриває Ормуз як жест доброї волі, обидві сторони дотримуються перемир'я 14 днів для дипломатії. Можливо, також цією людиною був і Мухаммед бін Салман — кронпринц і фактичний правитель Саудівської Аравії, Прем'єр-міністр з 2022 року, син короля Салмана.

Ринок відреагував миттєво. Brent впав із $110 до $92/bbl — найрізкіший одноденний спад з початку війни. Фізична ціна на Brent, що напередодні встановила абсолютний рекорд $144.42 (Bloomberg: найвищий рівень з 1987 року), обвалилася також. Ринок вирішив, що «гра в хованки» з ультиматумами скінчилась.

Але чи справді скінчилась?

Анатомія відступу

Розберімо, що саме відбулося за останні 48 годин.

- 6 квітня, ранок. Хегсет: «Сьогодні по Ірану буде нанесений найбільш масивний удар за весь час операції. Завтра — ще масивніший». Трамп: «Ми здатні знищити Іран за 4 години. Кожен міст, кожну електростанцію.»

- 6 квітня, день. Reuters: Пакистан передав обом сторонам «Ісламабадську угоду» — 2-етапний план перемир'я. Іран відхилив: «Не приймаємо дедлайнів. Не відкриємо Ормуз за тимчасове перемир'я.»

- 6 квітня, вечір. WSJ: Іран припинив пряму комунікацію зі США після заяв про «загибель цивілізації». Команда Трампа (Rapid Response 47) змушена публічно заперечувати ядерний сценарій, назвавши тих, хто це припускає, «клоунами».

- 7 квітня, ранок. КВІР: «Ми завдамо настільки потужного удару по інфраструктурі США та їхніх союзників на Близькому Сході, що вони втратять доступ до нафти й газу на довгі роки.» Вибухи на острові Харг (Mehr).

- 7 квітня, день. Шаріф публічно просить Трампа про 2 тижні. Трамп погоджується. Четверте продовження.

- 7 квітня, вечір. Washington Post публікує ключовий матеріал: адміністрація Трампа стурбована тим, що Хегсет дезінформує президента. За даними IC, понад половина іранських ракетних пускових установок залишається неушкодженою, в арсеналі тисячі дронів. Заяви Хегсета про «знищення іранського потенціалу» — неправда.

Хронологія в традиціях Трампа: максимальна ескалація риторики — зіткнення з реальністю — відступ. (Схожу стратегію ми прослідковуємо вже 20+ років в діях Путіна, але без «відступу». Путін замість відступу пропонує інший вектор ескалації для переводу уваги). Це третій раз, коли цикл повторюється (ультиматуми 21.03, 26.03, 06.04). Різниця в тому, що цього разу WashPost назвав речі своїми іменами: Хегсет бреше.

 

Парадокс перемир'я: навіщо Ірану на щось погоджуватися?

Ігор Семиволос зауважує: «успішний успіх Трампа — це відкриття Ормузької протоки, яка й так була відкрита до початку війни». І це ключовий парадокс.

Іран пережив 39 днів масованих ударів, втратив Хаменеї, частину інфраструктури — але здобув дещо набагато ціннішe:

А) доведену здатність закрити Ормуз на 5+ тижнів. До 28 лютого це було теоретичною загрозою. Тепер є верифікованим фактом.

Б) юань-толл як прецедент. За даними Lloyd"s List, щонайменше два судна сплатили транзитні збори в юанях. Atlantic Council зафіксував: CIPS (китайська альтернатива SWIFT) зросла на 57% у березні. Де-доларизація перейшла з риторики в практику.

В) credibility collapse Трампа. Чотири ультиматуми — чотири продовження. Іран тепер знає емпірично: американські погрози порожні. Кожне наступне "знищення за 4 години" вартуватиме ще менше.

Г) 50%+ ракетних пускових цілі, тисячі дронів (WashPost з посиланням на IC). Іран далеко не "розгромлений".

Тому переговорна позиція Ірану після перемир'я об'єктивно сильніша, ніж до війни. І це створює фундаментальну проблему: навіщо Ірану підписувати будь-що, що обмежує його можливості?

Формула Ісламабадської угоди (принаймні по цій інформації, що ми бачимо) передбачає: Іран зобов'язується "не розробляти ядерну зброю" в обмін на зняття санкцій та розморожування активів. Але це те, що Тегеран і так декларує! "Не розробляти зброю" — це принципово інше, ніж "припинити збагачення урану". Саме на цьому питанні зламався JCPOA 2015 року, укладений за набагато кращих для Ірану умов.

Тобто, схоже на те, що Трамп воював 39 днів, витратив мільярди, обвалив ринки, втратив кілька літаків — і рухається до угоди, яка м'якша за ту, з якої сам вийшов у 2018 році.

 

Рівновага Неша: холодна війна Перської затоки

Ключове питання: де система зупиниться? Відповідь теорії ігор — у точці, де жоден гравець не може покращити свою позицію, змінивши стратегію в односторонньому порядку. Ця точка — не "мир" і не "війна". Це озброєна невизначеність.

Чому це стійкий стан? Розберемося.

Іран не може тримати Ормуз закритим нескінченно — економіка руйнується. Але не може відкрити без гарантій — бо втратить єдиний важіль.

США не можуть силою відкрити протоку — FPRI оцінює розмінування в 4+ тижні плюс є ще іранські протикорабельні ракети в бетонних бункерах на узбережжі. Але США не можуть і відступити — credibility, вибори, бензин $4/галон.

Країни Затоки не може воювати самі — ризик іранських ударів по опреснювачах є екзистенційною загрозою для ОАЕ та Бахрейну. Але й країни не можуть жити з 2000+ дронами на місяць по своїй території.

Китай не може відкрито підтримати Іран через ризик конфронтації з США. Але не може дозволити його поразку, бо це означає втрату постачальника дешевої нафти та плацдарму де-доларизації.

Ізраїль хоче продовження ударів, бо кожен день ударів це менше іранських ракет по своїй території в майбутньому. Але оскільки Трамп хоче вийти з війни, то інтереси країн починають розходитися.

Тому всі стратегії конвергують до стану, в якому ніхто не задоволений повністю, але нікому не вигідно відхилятися.

Рівноважний сценарій -- як виглядатимуть події.

Ормуз: формально відкритий, де-факто під іранським "toll booth" для нейтральних і під загрозою повторного закриття. Ідея спільного Іран-Оманського механізму контролю цілком реалістична.

Нафта: $85-100/bbl — нова структурна норма. Не $70 довоєнні (бо ризик-премія залишається), не $150 кризові (бо Ормуз формально працює). Саудівський трубопровід Схід-Захід (7 млн bbl/день) як страховка. Розширення цього каналу і збільшення потужностей ОАЕ за проривом.

Безпека: мультинаціональна коаліція (22+ країни, UK лідер) замість односторонньої гарантії США. Саме тут — найкраща "точка входу" для України.

Валюта: юань розширюється як альтернативна платіжна система, але не замінює долар як резервну валюту. Atlantic Council розрізняє: загроза санкційній силі долара не дорівнює краху петродолара.

Ядерне питання: Іран формально "не розробляє зброю", фактично продовжує збагачення урану. Час працює на Тегеран.

 

 

Стратегії гравців на майбутнє

Гравець

Nash-стратегія

Дії на найближчі 2 тижні

Ключовий ризик

Іран

Озброєний нейтралітет + toll booth

Відкрити Ормуз як "жест" (формула Шаріфа); зберегти загрозу повторного закриття; тягнути переговори; юань-толл з Оманом; відбудовувати потенціал

Внутрішня фрагментація (Галібаф vs Зольгадр vs Пайдарі)

Китай

Стратегічне терпіння + тиха дедоларизація

Купувати іранську нафту за юані; розширювати CIPS; постачати ППО через "сірі" канали; тиснути на Пакистан як медіатора; готуватися до саміту BRICS (вересень) і до зустрічі Сі – Трамп (травень?)

Ескалація до прямої конфронтації з США якщо Трамп вдарить по Харгу і по нафті

США (Трамп)

Оголосити перемогу і піти з Затоки

Переформатувати наратив: "знищили ВМС, вбили Хаменеї, Ормуз відкритий = перемога"; ядерний рейд (Натанз) як "exit ticket"; вийти до WPA (кінець квітня)

WashPost: Хегсет бреше; Конгрес рухається до імпічменту Хегсета; бензин $4+ — ризик для довиборів

Ізраїль

Максимальна деградація Ірану поки вікно відкрите

Продовжувати точкові ліквідації; лобіювати проти м'якої угоди; самостійні операції по іранських ракетних об'єктах

Трамп виходить, а Ізраїль залишається сам при 50%+ збережених іранських пускових установках

Саудівська Аравія (МБС)

Hedged security + Vision 2030

Грати на всіх дошках: USA + Китай + Іран (приховані контакти) + Україна; трубопровід 7М bbl/день як страховка; тиснути на перемир'я

Іранський удар по трубопроводу Схід-Захід — єдиний обхід Ормузу зникає

ОАЕ

Iran must be defanged

Вимагати деградації іранського потенціалу; масово інвестувати в ППО (протидронові системи); лобіювати продовження ударів

2000 дронів + 438 ракет за місяць; EGA пошкоджений; опреснювачі під загрозою

Пакистан

Незамінний медіатор

Формула Шаріфа — це наразі головний дипломатичний трек; Мунір — єдиний канал Венс-Арагчі; 20 суден під прапором Пакистану проходять через Ормуз

Втрата ролі якщо сторони домовляться напряму

Туреччина

Регіональний безпековий хаб

Медіація; трикутник Анкара-Київ-Дамаск; газовий транзит Катар-Сирія-Туреччина-ЄС; контроль сирійського фактора

Залучення у конфлікт через Сирію

Україна

Counter-drone + регіональна архітектура

Конвертувати MOU Україна-СА в контракти до підписання остаточної Угоди США та Ірану (до перемир'я); закріпити домовленості з Туреччиною; позиціонуватися в коаліції safe passage (ключовий постачальник сервісу безпеки); лобіювати "двофронтову" стратегію в Конгресі (підтримка України, повернення в бюджет США на 2027)

Перенаправлення Patriot-ів на Іран (в Україні вже суттєвий дефіцит, що збільшує загрозу балістики від рф); тиск на "угоду з рф"; втрата пріоритету

 

 

Що це означає для України

Ключовий висновок: в усіх наявних чотирьох сценаріях залишається відкритою. Різниця — у типі попиту.

Якщо перемир'я відбудеться (Ісламабадська угода) — попит на counter-drone стає структурним: Іран зберігає потенціал, Країни Затоки потребують довгострокового захисту. Це не гострий попит "дайте зброю зараз", а стратегічний "допоможіть побудувати систему захисту на роки".

Якщо війна затягнеться — попит стає хронічним: постійна загроза = постійний ринок. Але увага США до України падає до нуля.

Якщо ескалація (наземна операція) — попит максимальний, але ризик перенаправлення запасів критичний. В парламенті ВБ вже кажуть: Patriot і HIMARS, призначені для України, можуть піти на Іран.

Часове вікно звужується. Дедлайн War Powers Resolution для дій Трампа — кінець квітня. Візит Трампа до Пекіна — 13 травня. Після цих дат ситуація може різко змінитися: або Трамп оголосить "перемогу" і повернеться до тиску на Україну щодо "угоди з РФ", або зав'язне в Ірані і забуде про Україну повністю.

Тому висновок однозначний: діяти зараз, поки країни Затоки під ризиком. Кожен день перемир'я знижує гостроту — і торгову позицію України.

Що потрібно зробити:

1.     Конвертувати MOU в конкретні контракти до завершення перемир'я. Після перемир'я  конкуренти повернуться (Ізраїль, США, навіть Китай).

2.     Лобіювати двопартійну стратегію в Конгресі: Іран не замість України. (Конгресвумен Ансарі вже ініціювала імпічмент Хегсету, значить є союзники).

3.     Позиціонувати Україну в коаліції safe passage Ормузу. 22+ країни шукають учасників з реальним бойовим досвідом.

4.     Встигнути до дедлайнів. WPA — кінець квітня. Пекін — 13 травня. Після — вікно може різко звузитись.

 

 

Висновок

Війна з Іраном не завершується. Вона трансформується в нову форму — холодну війну Перської затоки. Не мир, не війна, а озброєна невизначеність, де "кожен гравець тримає палець на курку, але нікому не вигідно стріляти першим".

У цій рівновазі Україна має унікальну позицію: єдиний гравець із реальним бойовим досвідом ППО, без політичного багажу НАТО або Ізраїлю, з підписаним MOU і формалізованою регіональною архітектурою. Як точно зауважує Ігор Семиволос: "Наші угоди з арабськими країнами дуже доречні. Гонка озброєнь у Затоці буде лише посилюватися."

Каток не поїхав, як фантазують MAGA-коментатори. Але й "поразка" США, про яку пише Олексій Кущ, — теж перебільшення. Сталося дещо більш тонке і більш небезпечне: виникла стійка нестабільність, у якій виграє той, хто грає довгу гру.

Іран грає довгу гру. Китай грає довгу гру. Трамп грає до наступних виборів.

Україна має грати довшу за всіх гру.

 

 

Використані джерела: Reuters, Bloomberg, Washington Post, CNN, Al Jazeera, CNBC, Fortune, Atlantic Council, Quincy Institute, FPRI, War on the Rocks, CFR, Chatham House, Daily Sabah, EIA, Investing.com, UK Parliament, Defense Express, Lloyd"s List. Аналітичні коментарі: І. Семиволос, А. Масло. Nash Equilibrium Framework v28, Advanter Group.