Про згубні наративи.
↕️ Коли вам хтось каже, що все в нас погано — плюньте йому в обличчя
↔️ Коли вам хтось скаже що в нас все чудово — дайте йому по пиці
Ось приблизно така розтяжка.
В нас нічого не супер, і все не так погано. Нам багато треба зробити.
Але скиглення про «треба бути адекватними» це справа тих, хто займається пошуком блок в інших з засідки. А справа тих, хто діє — сміливість, сильні радикальні кроки. Якщо в тебе слабкі карти — знає будь хто, хто грав в спортивний брідж чи знається на стратегічному управлінні — треба робити сильні ходи. (Наприклад, йти з дами, якщо в неї в прикритті лише один валет).
Сильні кроки — в кожній сфері державного управління і в суспільстві. «Чому щось не можна зробити» — гарна риторика для часів без викликів. «Як зробити» — питання для чесного і відкритого пошуку, діалогу і, зрештою, до сміливого політичного рішення серед знайдених розтяжок і сценаріїв.
Що для мене ворожий наратив:
1. «адін народ», «браття», … все це так. Але не тільки це.
2. «Нічого у вас не вийде». Це як раз найжахливіша імперська зверхня радянщина. Притаманна для суспільств, де головні люди це прокурори і грошові барони. А для суспільств де цінується винахідник, підприємець, науковець, візіонер, творець — все навпаки. І у нас все вийде.
3. «Україна — Failed state і в ній нема демократії». Як це не дивно, але, здається, ми намацуємо нову демократію. З адаптивними і інклюзивними інститутами. З обовʼязком народу на повстання у випадку порушення його прав. З прямою демократією і відповідальністю через відкриті бюджети та вплив на політичні і місцеві рішення. Фейсбук, що не тільки, за словами Президента, ділить нас, але й обʼєднує коли стають очевидними зловживання чи дурість. Чи зрада.
4. «Всі ці ваші візії разом з візіонерами це нью васюки» — ось це очевидний наратив ворога! Як можна вестися на нього, друзі? Лише в майбутньому відповіді. І візії це спосіб домовитися про спільний рух. І тільки мрійники змінюють світ — і країну — на краще. І вони з 2010 готували Майдан, билися з олігархами, виводили на чисту воду корупціонерів, запускали ProZorro і ринок с/г землі, інвестували в нові заводи і відновлювали їх після руйнації ракетними обстрілами, дивували світ стартапами, йшли добровольцями, стають героями.бо справжнє візіонерство — воно про відповідальність. І вони є навіть серед інвест-банкірів. Але це окрема тема.
5. «Поки не поборете корупцію — нічого не буде.». Корупція — не лише українське явище. Навіть тільки почавши досліджувати можливості митної реформи, я побачив скільки є зовнішніх її джерел. Боротьба з корупцією — це не про боротьбу! Це про сенси, свободи (економічні!), силу інституцій, нові практики. Тому боротьба з корупцією це в другу чергу посадки і антикорупційні органи. А в першу чергу — економічні реформи і суди як точка довіри. Не забувати, що одна з причин корупції — горизонтальне влаштування нашого суспільства. Що робить нас сильними під час воєн і Майданів. Але й дається взнаки і в формі кумовщини. Проте це окрема тема.
І ще любовь до висмикування з контексту. Перекручування чиїхось слів чи додумування («Коли мене ріжуть — я терплю. Коли доповнюють — стає нестерпно". Проте, думаю, що цитата з Г.Горіна буде кимось сприйнята як пособнічєство руському миру. Що, власне, і буде рекурсивним підтвердженням тези).
Все в нас вийде. Заради майбутнього.
