Фазовий перехід, в якому знаходиться людство, радикально змінює поняття освіта і професія.
Звичайно, в мене є певний внутрішній дисонанс ролей, бо одночасно є підприємцем-замовником випускників, професором бізнес-шкіл, викладачем класичного університету і науковцем. Але системна рефлексія допомагає дивитися на питання із зовнішньої позиції.
І з цієї футурологічної позиції стаж очевидним, що майбутнього за традиційними університетами немає.
Точніше сказати — немає майбутнього в їхній чинній ролі.
Професія перестає бути вироком на все життя, а вища освіта — пропуском в професію.
Майбутнє я бачу за динамічними професійними стандартами, lifelong learning та освітою 360 градусів, де джерелом надбання професійних компетенцій є екосистема з менторінгом та наставництвом, дуальною освітою, класичною базовою освітою, онлайн освітою тощо.
Для України ж важливим є розвиток професійно-технічної освіти, перетворення університетів на привабливі для іноземних студентів (за рахунок цього —виведення їх на самоокупність і можливість фінансування власної дослідницької діяльності) — в першу чергу з країн потенційного розвитку партнерства (Ефіопія, Танзанія, Уганда, Індія, країни Центральної Азії тощо). Намагатися насильницьки (або стимуляційно) втримувати студентів в Україні — немає сенсу, так само як і прагнути повернути заробітчан. Навпаки, треба замислитися, що люди повертатимуться, коли робота і освіта стає привабливою для тимчасових мігрантів з інших країн, а для самої країни варто використовувати освіту і роботу власних громадян за кордоном для включення економіки і освіти в глобальний простір.
Університети майбутнього можуть йти чотирма шляхами (впевнений, будуть і інші варіанти):
- практична професійна освіта на виконання середньострокових замовлень бізнесу та комплексне підвищення кваліфікації на короткострокові замовлення
- центр творення ком'юніті і соціалізації та, в тому числі, формування освітньої траєкторії для людей
- дослідницька діяльність і підготовка вчених згідно довгострокових стратегій наукового розвитку традиційних держав і «кібердержав» або глобальних корпорацій
- перетворення на центри компетенцій та аутстафінгу.
Детальніше хочу зупинитися на останньому пункті.
Університет як центр компетенцій, інституція яка з одного боку забезпечує актуалізацію знань і навичок професіоналів, а, з іншого боку, допомогає бізнесу в форматі лізингу професіоналів з реалізацією проектів.
Створення таких центрів компетенцій в університетах стає актуальним для України вже сьогодні з огляду на модернізацію бізнесу, впровадженню проектного управління і lean технологій, пошуку нових напрямів для диверсифікації і експорту
