Як ми встигли переконатися, біженці в руках Володимира Путіна перетворилися на гібридну зброю проти європейських політиків. Використовуючи цю зброю йому вдалося домогтися, хоч і не масштабних, але дуже конкретних перемог. По-перше, політик-дембель Ангела Меркель подзвонила Олександру Лукашенку, чим, на думку європейських експертів, легітимізувала його особу на посту президента, яку не визнавали і не визнають європейські уряди. По-друге, Лукашенко вчергове отримав платформу для просування кремлівської пропаганди, оскільки до нього завітав інтерв'юер з BBC та дозволив йому більш ніж півгодини кричати на західну аудиторію.
Слідом за цим з'явилися експертні статті таких осіб як Семюель Чарап, в яких він та ті експерти, що його підтримують, закликають адміністрацію Білого Дому покинути спроби тиснути на Кремль, та почати тиснути на Київ, щоб Україна здала свої позиції у перемовинах з Путіним та залишила у своєму складі ракову пухлину ЛДНР на умовах Кремля.
Ситуація складається явно не на користь України. І саме тому, потрібно переходити від круглих столів, дискусій та статей до конкретних дій. Оскільки, Київ не має достатньої суб'єктності, щоб вплинути на думку європейських столиць, необхідно використовувати для спонукання їх критичного мислення ті важелі, які їм зрозумілі. Принаймні так робить Володимир Путін. Частина експертів у Європі розуміють як саме Кремль домагається того, що йому потрібно. Однак, політикум, схоже, вже змирився з таким ходом подій.
Саме тому, Україна повинна створювати передумови, коли європейські лідери самі стануть приймати вигідні нам рішення, виходячи зі своїх інтересів.
Міграційна криза Європейського Союзу 2015-2017 років назавжди змінила політичний ландшафт Франції, Німеччини, Італії та інших країн. Посилилися такі політичні рухи як «Національний фронт» та «Альтернатива для Німеччини».
А Еммануель Макрон навіть розгорнув антиісламську кампанію, сподіваючись отримати таким чином симпатії виборців. Він навіть примудрився потрапити у скандал: даючи інтерв'ю правому журналу Valeurs Actuelles, він сказав, що «Краще мати справу з людьми, які легально приїхали з Гвінеї чи Кот-д'Івуар, ...аніж з нелегальними болгарськими або українськими мережами».
Але якщо Путін все ж таки нападе на Україну, то і Макрону, й наступнику Меркель, і решті європейських лідерів – доведеться мати справу з легітимними українськими біженцями, які цілком законно будуть просити притулку в країнах Європи, через війну, яка точиться в Україні. А ми ж з вами розуміємо, українці – це не мусульмани. Вони, звичайно, створюватимуть свої общини, але разом з тим, вони будуть дуже легко і швидко асимілюватися, а вже через кілька років, можливо, стануть виборцями у країнах Європи. Так само, як і мешканці російського Зеленого Клину, де з минулого року точаться протести.
Згідно з офіційними даними ООН та українського уряду, в Україні з початку війни з Росією у 2014 році було зафіксовано 1,5 мільйона внутрішньо переміщених осіб. За даними Агенції ООН у справах біженців, під час російської агресії українці втікали і до країн Європи. Однак, більша їх частина залишилася в Україні.
В разі агресії Путіна, кількість населення, що проживає в регіонах, які, можливо, опиняться під ударом, становить від 2-х до 10-ти мільйонів осіб. В порівнянні з цим, міграційна криза 2016-го року в Європі буде здаватися за виграшки. Оскільки, Україна (і, навіть, столиця) опиняться під ударом, усі ці люди будуть тікати до західного кордону, а далі — в Угорщину, Словаччину, Румунію та Польщу. Оскільки в Польщі вже і так живе біля мільйону українців, то в цих країнах вони, швидше за все, не зупиняться і підуть далі на захід.
Саме тому Париж і Берлін повинні докласти максимум зусиль, щоб знайти можливість натиснути на Путіна та переконати його у безперспективності його зазіхань.
Враховуючи зазначене, Міністерство цифрової трансформації повинне створити для додатка «Дія», окрім електронних сертифікатів про вакцинацію, ще й свідоцтва потенційного біженця, щоб українці могли в автоматичному режимі подавати документи на пошук притулку в європейських країнах. Таким чином, мирні мешканці прикордонних областей матимуть змогу завчасно зареєтруватися в цьому цифровому інструменті і, таким чином, підготуватися до навали Путіна. А європейські політики наочно побачать не експертні точки зору, які, на жаль, їх не переконують, а реальну кількість людей, які готові прийти до них в країни, асимілюватися і, колись, навіть голосувати за їх політиків.
Можливо саме це якось зможе протверезити тих, хто не бачить нічого поза нафтогазовими доларами «Північного потоку 2»?!
