Контрабанда постінформаційних підходів в інформаційне суспільство
У червні 2016 року на конференції Міністерства інформаційної політики України ми провели обговорення питань розбудови інформаційного і народження постінформаційного суспільства. В Україні це був перший офіційний захід, організований державним органом, на якому обговорювалися його перспективи.
Попри те, що концепцію постінформаційного суспільства обговорюють вже не перший рік, серед авторів немає спільного погляду на те, яким чином воно може виглядати. А отже, я так само маю право виразити свій погляд на притаманні йому риси, пріоритети та проблеми його народження і розвитку.
Динаміка змін, що складає передумови для народження постінформаційного формату людських відносин – вражає, бо Елон Маск є тільки «вершиною айсбергу», величину якого ми навіть не уявляємо. У даний час лобісти галузей новітніх технологій з різних країн об'єднуються для просування своїх інтересів по всьому світі. Віртуальна наближеність один до одного і практичне стирання кордонів завдяки інформаційному простору, полегшують та інтенсифікують цей процес. Завдяки цьому світовий вплив провідників чергової технологічної революції має синергетичний та синхронний характер.
Самі представники сфери технологій майбутнього та IT-сфери зізнаються у тому, що, обираючи нові моделі співпраці та розвитку, вони здійснюють в першу чергу цивілізаційний, а не комерціалізований вибір. Більше того. Нам з вами необхідно змиритися з тим, що цей вибір ними вже зроблено. Найважливішим питанням у таких умовах є те, наскільки швидко уряди різних країн приєднаються до цього вибору і підтримають його. Адже рано чи пізно це все одно необхідно буде зробити. Так само необхідно і важливо як і впровадження системи електронних платежів PayPal або її аналога в Україні зараз. Важко навіть підрахувати скільки грошей втрачає українська економіка від зволікання з цим питанням.
Ті країни і уряди, які не підтримають «цивілізаційний вибір» високотехнологічного лоббі, через деякий час (який за теперішніх умов не буде надто тривалим) будуть змушені відмовитися від свого суверенітету. Оскільки державний апарат не зможе застосовувати інструменти примусу до інструментів розвитку інформаційного простору.
Так, наприклад, якщо буде впроваджено технологію тотального покриття безпровідними мережами усієї земної кулі, то будь-які спроби обмежити передавання даних або поширення контенту будуть абсолютно безглуздими.
В найкращому випадку, якщо окремим країнам, як Північна Корея та Російська Федерація, все ж таки вдасться це зробити через впровадження тотального контролю за суспільством, то в такому разі вони з абсолютною гарантією назавжди програють конкуренцію на глобальному ринку.
Звичайно минуле, як і завжди, буде дуже наполегливо чіплятися за життя та не давати майбутньому завоювати позиції. Яскравими прикладами цього є масштабна і жорстка боротьба з сервісом Uber та спроби заборонити обіг криптовалюти біткоін. Однак, незважаючи на це, інновації все одно знаходять собі дорогу на ринок. І вигравати від цього будуть ті країни, які сприймуть це, і зможуть вбудувати їх у свою правову культуру. Адже навіть в разі впертого протиборства майбутнє все одно виграє, як це воно завжди робить. Це саме стосується і розробок, які здавна називають «вбивцями галузей». Таких, наприклад, як безпілотні автомобілі, або машини з автопілотом. Ці зміни зможуть перевернути бізнес догори дригом у зв'язку зі змінами у транспортних видатках, які є великою частиною собівартості продукту.
Не в останню чергу слід замислитись і над змінами, які принесла нам sharing economy. Невдовзі такі бізнес-монстри як AirBnB стануть драйверами змін в законодавчій базі для спільного володіння, використання та оренди матеріальних благ. Вони повністю змінять саму систему споживання світової спільноти. Рента капіталу, які прийшла на заміну ренті землі, поступиться місцем ренті відносин.
Виграє, звісно, той, хто зробить це раніше за усіх. Але, звичайно, будуть і такі, хто програє. І зважаючи на динаміку змін в Україні, нам треба готуватися і до цього.
Адже навіть якщо нам вдасться впровадити технологічні зміни, то, забуваючи про необхідність змін соціальних, ми ризикуємо втратити ще більше. Мова йде, наприклад, про велику чисельність безробітних, яка може з'явитися найближчим часом. Варто замислитися над темпами роботизації виробництв, чи згадати причини, за якими «офіційні» таксисти протестують проти впровадження сервісу Uber.
Не змінюючи суспільство, а змінюючи тільки правила його життя, чи впроваджуючи нові норми, ми ведемо його до саморуйнування. Для того, щоб рухатись уперед, ми маємо залишити щось позаду.
Право проти Свободи
Останні два роки, які я активно беру участь у протидії гібридним загрозам в інформаційному просторі, я без кінця чую про те, як важливо і необхідно змінити законодавство, щоб врегулювати врешті решт питання: забороняти чи не забороняти поширення певного контенту. Більшість спікерів розглядають цей інструмент виключно як вирішення проблем сьогодення України, однак для мене це питання має одну й ту саму сутність, що й впровадження сервісів інтернет-платежів, або зміна законодавства на догоду sharing economy.
До формату війни майбутнього проти минулого, додається конфлікт між свободою і прогресом з однієї сторони, та безпекою і контролем з іншої. Принципи досягнення і збереження вчергове вступили в бій. Найбільш яскравою ілюстрацією цієї проблеми можна вважати фільм «Перший месник: Протистояння» братів Руссо.
За сюжетом чергової серії Marvel Universe інцидент за участі супергероїв призвів до людських жертв. Політики подумали та вирішили сформувати певну систему звітності для усіх, хто має суперздібності чи є генномодифікованим героєм. Тобто законодавчо врегулювати діяльність «захисників людства», бо в процесі захисту вони каменя на камені не залишають в боротьбі за мир.
Навчений своїм гірким досвідом Тоні Старк («Залізна людина"), який несе тягар відповідальності за тих, хто став жертвою його геройства, хоче прийняти пропозицію та імплементувати правові норми для обмеження "суспільно-корисної активності". З іншого боку, Стів Роджерс (Капітан Америка) не довіряє представникам будь-якої влади. Він вже стикався з корумпованими "народними обранцями" і тому виступає проти будь-якого законодавчого обмеження процесу прийняття своїх рішень та їх втілення в життя.
Власне, приблизно ті самі ідеологічні протиріччя лежать і в основі сюжету фільму "Бетмен проти Супермена: на зорі справедливості". Сутички улюблених супергероїв – це передусім конфлікт ідей, які вони пропагують. А успіх фільмів не в останню чергу можна пояснити актуальністю цих ідей у соціумі.
Насправді, той внутрішній конфлікт, який зараз проходить Україна у своєму розвитку, Сполучені Штати пройшли після 11 вересня. Внаслідок серйозного потрясіння, суспільство мало переоцінити парадигму свого існування. Серія коміксів про конфлікт супергероїв "Громадянська війна" стартувала влітку 2006 року. Вже перед початком розповсюдження коміксу The New York Times підкреслила, що багато в чому суть конфлікту перегукується з появою в американській правовій системі такого документу як "Патріотичний акт", який за усіма своїми показниками аж ніяк не відповідав духу демократичного суспільства і був очевидною відповіддю на загрози ззовні.
Самі автори були не надто в захваті від того, що їх твір порівнювали з політичним ландшафтом, однак, розуміючи, що це може бути додатковим стимулом у продажах для дорослих, не сперечалися надто сильно.
Одкровення Едварда Сноудена та відкриття програми PRISM відбулись вже після того. Однак саме з розгортанням Росією агресивної гібридної війни проти західного світу за Україну призвело до пікових та найгарячіших суперечок з питань: "Чи погодилися б ви відмовитися від своїх громадянських свобод заради того, щоб відчувати себе у безпеці? Що важливіше для людини – свобода або безхмарне життя?"
Професор філософії коледжу Стейтен-Айленд Марк Уайт, автор книги "A Philosopher Reads Marvel Comics" Civil War: Exploring the Moral Judgment of Captain America, Iron Man, and Spider-Man", вважає, що Залізна людина мислить і говорить як Джон Стюарт Мілль, в той час як Капітан Америка є послідовником Еммануїла Канта.
Втім шукати риси філософських вчень в діях супергероїв можна без кінця. Однак очевидно, що "Залізна людина" виступає за розумні обмеження і регуляцію, яка створить зрозумілі правила та розподілить спільну відповідальність серед тих, хто приєднався до цих правил. А "Капітан Америка" цінує свободу та вважає, що новий правовий договір може бути використаний як засіб, щоб її обмежити (адже не відомо в чиїх руках цей правовий інструмент опиниться).
Останні 18 місяців модель цього конфлікту раз по раз виринає в українському суспільстві. Вітчизняні "супергерої", так само як і марвелівські, усі до одного бажають українському суспільству процвітання та безпечного життя. Однак баталії, які в цей час відбуваються, не поступаються голлівудським.
Першою сутичкою можна вважати намагання правоохоронних органів та органів сектору національної безпеки створити правові інструменти, які мали на меті блокування та заборону розповсюдження антиукраїнського контенту, та потужний спротив журналістів і медійників, які захищали свою свободу критикувати владу та побоювалися, що такі правові інструменти можуть бути використані в майбутньому для наступу на вільне висловлювання своєї думки.
Наступна суперечка розгорілася між Експертною радою Міністерства інформаційної політики України та експертами офісу ОБСЄ, до яких приєднались і представники української медіаспільноти. В рамках обговорення проекту Концепції інформаційної безпеки України намагалися знайти основи для правового врегулювання та закріплення концептуального бачення розвитку інформаційної сфери України. В тексті документу була здійснена спроба об'єднати ідеї свободи і прогресу з ідеями безпеки і контролю.
Майже таким самим виявився і конфлікт між Миротворцем та журналістською спільнотою. Чому "майже"? Бо, по-перше, волонтери і журналісти помінялися місцями (тепер вже медіаспільнота вустами омбудсмена Валерії Лутковської вимагає "блокувати доступ до сайту на території України"), а волонтери захищають свою свободу публікувати будь-які дані та оціночні судження, якщо це не заборонено законом (дивись юридичний коментар).
А, по-друге, періодично і волонтери, і журналісти виступають то в ролі "Залізної людини", то в ролі "Капітана Америка" — в залежності від того, як складається ситуація. Тобто інколи хтось з них наполягає на необхідності розробки та імплементації прозорих і обов'язкових для усіх правових норм, а інколи — на вільному і безконтрольному розповсюдженні інформації.
Те саме відбувається і з усім українським суспільством. З одного боку, частина його концентрується на питаннях свободи і прогресу (просуває інноваційні ідеї податкового регулювання у проекті Податкового кодексу), а з іншого — вимагає безпеки і контролю (обурюється, чому мінстець не заборонив роботу антиукраїнських сайтів та медіа). А найскладніше у цій ситуації те, що час від часу ці сторони міняються місцями і не помічають, що вимагають речей, протилежних за своїми принципами.
Та чи настільки вони протилежні?
Безпечна свобода, чи вільна безпека
Безпека та контроль (у тому числі на державному рівні) можуть бути забезпечені виключно в умовах вертикально-інтегрованої ієрархічної системи управління. Тоді, коли є один центр прийняття рішень, який здійснює владні функції по відношенню до решти суб'єктів, що працюють в цій же системі. Функціонування системи забезпечується виключно ресурсами (фінансовими, людськими, іншими), які наповнюють цю систему. Без ресурсів центру прийняття рішень буде дуже важко виконувати владну функцію, якою б сильною влада не була.
У більшій частині випадків така "вертикальна" система управління є ефективною та перемагає будь-які несистематизовані утворення. Однак з цього правила є виключення. Наприклад, феномен Майдану.
Майдан був цілковито пласкою, горизонтальною структурою, де квазіофіційні "лідери" відігравали далеко не першу роль і не були справжнім драйвером перетворень. І така "горизонтальна" система у виконанні української спільноти наочно показала свою ефективність та потужність. Очевидно, що "носії" ідеї і учасники феномену горизонтальних організацій будуть водночас прихильниками концепції свободи та прогресу. Дійсно, тільки уявіть, як би виглядав Майдан, яким би керували спеціально призначені, або обрані люди? Чи отримав би він таку підтримку? Чи стали б ви підтримувати його? Чи досяг би він таких результатів?
Якщо застосувати аналогію в інформаційній війні, то напевне найуспішнішою горизонтальною організацією, яка змогла без значних ресурсів та ієрархічної моделі досягти значних результатів, є ІДІЛ. Доказом цієї успішності є десятки осередків цієї терористичної організації по всьому світу.
Що ж до причин такої успішності, то до них можна віднести простоту вираження і проникнення ідей, які поширюються серед реципієнтів інформації. Ці ідеї просто і ефективно пояснюють мету діяльності суб'єкта, який є їхнім носієм, та шляхи досягнення цієї мети.
Ефективність "горизонтального" підходу до роботи в інформаційному просторі підкреслював також відомий французький дослідник феномену пропаганди — Жак Еллюль, якого останнім часом все частіше цитують українські експерти.
Еллюль наголошував, що пропаганда досягає своєї мети лише тоді, коли вона є непомітною (Ellul J. Propaganda. — New York, 1973). Прикладом ефективної реалізації пропаганди Еллюль вважав США, де майже не було політичної пропаганди, яка йде зверху (що є звичною і зрозумілою для Радянського Союзу "вертикальною формою"). Однак натомість "соціологічна" пропаганда, яка йде горизонтально і непомітно, від структур суспільства та держави до людини, є вбудованою в структуру суспільних відносин і не викликає спротиву у її реципієнтів.
То, чи можемо ми об'єднати принципи свободи та безпеки? Використати моделі вертикального та горизонтального управління одночасно? Примирити волонтерів з журналістами?
Звичайно – так. Бо іншого виходу в нас не існує. Подальша "цивільна війна" між прихильниками Кепа та Людини-Праски неминуче приведе суспільство до колапсу. Вертикально-інтегрована система управління не можлива: по-перше, через відсутність ресурсів на її утримання, а, по-друге, через велику чисельність "агентів змін" для яких демократичний та вільний шлях розвитку є пріоритетом. І як показала "Небесна сотня", для деяких цей пріоритет вищий за збереження життя.
Залишається тільки модифікація та вдосконалення горизонтальної системи управління гібридними ризиками та можливостями, яку зможуть об'єднати виключно спільні цінності та ефективні ідеї розвитку та модернізації для суспільства, які будуть ним сприйняті як свої.
Саме ідеї, а не ідеологія, мають бути достатньо простими та загальними для того, щоб бути сприйнятими якомога ширшим загалом. Але водночас чіткими і зрозумілими в реалізації, для того, щоб бути ефективним драйвером для негайних та інтенсивних змін. Так, наприклад, ідея, яку я чую останнім часом надто часто, звучить як "лупайте сю скалу".
Вона, звичайно, відображає певну екзистенціальну мудрість українського народу, який, як і будь-яка філософська та вічна сутність, існує поза часовими або просторовими обмеженнями. Однак для втілення конкретних змін, насолоду від спостереження яких можна буде спокійно та гордливо спостерігати ще при свого життя, цей заклик сприяє не дуже.
Моєю підставою для оптимізму є те, що потребу в таких ідеях і в такому підході до подальшої роботи з простором сенсів та постінформаційним світом я чую все частіше і від все більшої кількості людей. А отже – горизонтальні структури в Україні вже давно існують і успішно функціонують. Потрібно розробити для них "клейковину ідей", яка б допомагала зростати та розвиватися в певному напрямку, попри надмірну гнучкість і низьку здатність до управління.
Подписывайтесь на Телеграм-канал #дежурныйпостране
