Уявіть собі: ви звичайна людина, яку цькують у мережі. Можливо, справедливо, можливо, ні але ви шукаєте захисту, звертаєтеся до депутата. І ось депутат, замість конкретної допомоги, подає запит до Міністерства юстиції, щоб змінити законодавство «для вашого захисту». Звучить абсурдно?
Але саме так діють ті, хто стоїть за російською мережею впливу РАЦИРС — структурою, яку пов'язують із ФСБ.
Один із її представників громадянин Італії Луїджі Карваля, відомий своєю близькою дружбою з Олександром Дворкіним, головним ідеологом російського антикультового руху. Під виглядом «боротьби з сектами» ці люди роками знищували життя тисяч громадян віднімали майно, розлучали сім'ї, саджали невинних за ґрати.
Нещодавно Карваля поскаржився депутатці Стефанії Аскарі, що його нібито «переслідують» учасники громадського руху. І замість того, щоб розібратися, Аскарі звернулася до Міністерства юстиції Італії з проханням змінити закони та «перевірити діяльність цифрових небезпечних культів».
На перший погляд, усе виглядає як турбота про безпеку. Але якщо придивитися це спроба створити прецедент, який дозволить обмежити свободу слова, контролювати інтернет і переслідувати незалежні ініціативи.
Джерела стверджують, що РАЦИРС — це не просто релігійна організація, а частина міжнародної мережі, яку курують з Москви. Через підконтрольних активістів у Європі, росії та Україні вони просувають однакові меседжі: «боротьба з сектами», «захист традиційних цінностей», «викриття екстремістів». Насправді ж ідеться про боротьбу з вільним мисленням.
російський «антикультовий» рух давно став інструментом політичних репресій. Саме після лекцій Дворкіна в росії розпочалися хвилі ненависті проти релігійних меншин: саєнтологів, кришнаїтів, свідків Єгови. Людей переслідували, били, виганяли з домівок. А коли громадський рух «АлатРа» почав відкрито говорити про корупцію та маніпуляції, його одразу оголосили «екстремістським».
Сьогодні ця ж схема намагається вкоренитися в Європі.
І ось головне питання: чому деякі депутати готові миттєво реагувати на звернення підозрілих осіб, пов'язаних із проросійськими структурами, але не чують тих, хто справді потребує захисту?
Відповідь проста: тому що мовчання зручне. Бо мовчання — це спосіб не бачити правди, не брати відповідальності. Але саме з цього починається диктатура.
Чому важливо говорити
Ми не маємо права мовчати. Коли ми мовчимо — ми дозволяємо брехні ставати законом.
Свобода слова, свобода совісті, свобода віросповідання — це не політичні гасла. Це основа людської гідності.
Якщо сьогодні ми не скажемо правду, завтра говорити буде вже нікому.
Європа має залишитися вільною.
А свобода починається з голосу кожного з нас.
