Перший день липня виявився жарким на політичні новини. Нарешті ми можемо відчути на собі спеку літа, або спеку пекла. Не завжди вдається відрізнити одне від іншого, особливо коли читаєш постінавгураційні новини.
Основним гаслом передвиборчої програми шостого президента був «Кінець». Вони особливо не приховували усього того, що планували робити з країною після отримання влади. Нашо ховати те, що було окреслено на всіх бордах. Кінець, він всюди кінець. Але для когось то кінець, для когось то початок, а для когось то реінкарнація.
Понеділок розпочався із того, що голова офісу президента України Андрій Богдан виступив з ідеєю повернути російську мову як регіональну. На його думку це потрібно зробити, для того, щоб повернути в Україну ОРДЛО. Ціна такого миру однозначна завелика, більше схоже, що за мир вони готові платити капітуляцією. Головне провести референдум, у народу запитати «шо і как», «па-пацанскі» запитати.
Друга перемога нової команди за сьогодні — Андрій Клюєв. Це той, який у 2012-2014 роках очолював РНБО і про якого Лещенко з Наємом писали (правда зараз обидвоє мовчать), що саме з його подачі відбулась зачистка беркутівцями Майдану. За період 2016-2017 років Клюєва встигли оголосити у міжнародний розшук, провести арешт його майна, і звичайно, зняти з розшуку, закривши справи.
У результаті такої переможної діяльності ми отримали рішення касаційного адміністративного суду Верховного суду, який скасував рішення ЦВК по Клюєву і дозволив йому балотуватись у народні депутати від «Ліберальної партії України».
Кінець епохи поступово насувається, але той кінець — початок. Але початок не для всіх, точно не для 73%, які голосували за нові обличчя і зміну політичних еліт в Україні. Цей «Кінець» більше нагадує реінкарнацію політичного некрополісу з усіма його проявами у вигляді люстрованих політиків, законів подібних «закону Колісніченка-Ківалова», повернення на арену різного плану Клюєвих тощо.
То ж, друзі, це ще далеко не кінець, бо вони «начінают КВН».
