Тенденції сьогодення — призначення за поданням конкурсної комісії. Останнім часом до діяльності цих комісій підвищена увага суспільства, адже йде відбір силовиків. Комісії з відбору керівників САП, ДБР, БЕБ об'єднує те, що частина членів конкурсної комісії визначається Парламентом. Конкурсна комісія ДБР ще має квоту Президента, як і БЕБ, але останній через рішення РНБО. Чи є конкурсна комісія незалежною в умовах, коли Верховна Рада має монобільшість орієнтовану на Президента, РНБО очолює Президент, а КМУ орієнтований … на Офіс Президента? Які є запобіжники тому, що конкурс буде проводиться формально, а кандидатура визначена наперед?
Спеціальні закони мають схожі між собою формальні положення, що член комісії повинен мати бездоганну ділову репутацію, високі професійні і моральні якості, інколи суспільний авторитет. Як перевірить (та повірить) суспільство, що кандидатура була відібрана прозоро і відповідає таким якостям? Звісно це можна зробити коли є публічна конкурсна процедура і для членів комісії, участь бажаючих, відкритий розгляд пропозицій.
Як відбувається в реальності, — на прикладі БЕБ: РНБО просто визначило трьох осіб, яких хтось (невідомий) запропонував, навіть без створення умов розглянути кандидатури подані бізнес-асоціаціями та/або громадськими організаціями, а Президент формально ввів в дію рішення РНБО указом. Уряд до складу комісії призначив діючих міністрів, аналогічно, без створення умов конкурсного розгляду будь-яких пропозицій. Фінансовий комітет Верховної Ради дійсно зробив … (вигляд) конкурсного відбору. Умови голосування, нашвидкуруч створені головою комітету та запропоновані ним кандидатури, не залишали шансів активістам та юристам навіть бути заслуханими.
Як наслідок, подальша поведінка членів комісії та її голови з відбору директора БЕБ засвідчила, що високі професійні і моральні якості явно хтось (невідомий) переоцінив. Двоє членів комісії, до речі відібрані фінансовим комітетом ВР, після визначення їх членами комісії не подали декларацію в НАЗК «кандидата на посаду». Про це грубе порушення закону «Про запобігання корупції» журналісти запитали на брифінгу голову комісії Тимофія Милованова, який повідомив, що таку декларацію члени комісії подавати … не зобов'язані, бо закон такого не вимагає. До речі, питання журналістів було поставлено по іншому ніж його озвучив голова – чи повідомлено конкурсною комісією НАЗК про факт порушення закону членами комісії. Але, здійснивши вільну інтерпретацію запитання, голова комісії фактично приховав від суспільства факт порушення закону, продемонструвавши всім банальне незнання законодавства. Врешті зусиллями правничих журналістів, через неодноразові звернення до НАЗК, членів комісії з відбору директора БЕБ змусили подати декларації, хоч з порушенням строків. https://cutt.ly/IUoBItW
Натомість питання залишилось відкритим: чи невиконання закону та приховування цього факту відноситься до високих професійних і моральних якостей? А може щось дійсно в даний час змінилось і порушити закон та приховати цей факт є відображенням «високих професійних і моральних якостей»?
А як бути, коли не тільки прозорість відбору членів конкурсної комісії вкрита туманом, а й владне рішення з відбору членів суцільно протиправне? Наприклад — рішення РНБО, без законодавчого права в законі РНБО. Готуючи закон про БЕБ, змінами в закон про РНБО надали право членам РНБО визначати членів конкурсної комісії, а ось до компетенцій самого РНБО (ст. 4 закону) право визначати своїм рішенням таких членів «законотворці» вписати забули. Детально: https://cutt.ly/pUoBeoc
Чи може конкурсант оскаржити таке рішення Президента (з визначення РНБО членів комісії), якщо воно прийнято з порушенням закону та Конституції України, а обрані члені комісії фактично підпорядковані Президенту?
Рішенням Верховного Суду, яке залишено в силі Великою Палатою, відмовлено у відкритті провадження щодо визнання протиправним указу Президента, яким введено в дію рішення РНБО по відбору трьох членів комісії БЕБ, оскільки, Президент не здійснював відносно позивача (кандидата на посаду директора БЕБ) публічно-владних управлінських функцій, а указ є актом індивідуальної дії, і оскаржити його можуть лише ті особи, яким він адресується (тобто тільки ці три члени комісії). Але історія свідчить, що в надто усталених (застійних) умовах може з'явитись якийсь «пророк», який може закласти потенціал на зміну ходу подій, наприклад, своєю окремою думкою — що оскаржуваний Указ Президента України зачіпає права і інтереси необмеженого кола осіб, які відповідають критеріям встановленим, зокрема, частинами другою та третьою статті 16 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» і не може вважатися актом індивідуальної дії, який створює права та/чи обов`язки лише для тих суб`єктів, яким він адресується. https://cutt.ly/3UoMVW2
Отже, підсумовуючи викладене, поки що можна лише «сумувать», від того, що конкурсні комісії – це дійсно тренд часу, але допоки відбір членів комісії непрозорий та неконкурсний, тренд сугубо імітаційний.
