В Верховній Раді ряд народних депутатів зареєстрували проєкт постанови, реєстр. №3319 «Про схвалення пропозицій щодо продовження строку застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». В проекті постанови йдеться про те, що «…відповідно до положень частини першої статті 5 та статті 4 Закону України „Про санкції“, Верховна Рада України постановляє…», натомість, якщо це питання вивчати детальніше, то ми зрозуміємо, юридичну нікчемність такої постанови. Оскільки, положення статті 4 вищезазначеного Закону визначає перелік видів санкцій, а от стаття 5 регулює застосування, скасування та внесення змін до санкцій. Проте, в статті чітко вказано, зокрема, в частині 2, 3 цієї статті сказано, що «щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента… …приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України…». Тобто, це питання в компетенції РНБО.

Якби законотворці обґрунтовували внесення такого проєкту частиною 1 статі, де зазначено «Пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України», то тоді б треба було б вносити проєкт про пропозиції, а не схвалення пропозицій.

Взагалі, перспективи санкційних війн у виконанні української влади досить примарні. За рік влада Зеленського спромоглась на одне «санкційне» рішення, яким внесли зміни і виклали в новій редакції 5 позицій. Тобто, Президент та РНБО уже рік не приводять у відповідність українські санкції з санаційними списками країн – партнерів, в тому числі ЄС, та США. Також, жодної реакції української влади на знаття міжнародних санкцій з ряду чиновників часів Віктора Януковича, яких афілюють з так званою «сім'єю». Це говорить про те, що українська влада не буде працювати в напрямку посилення антиросійських санкцій в світі. Така ситуація може призвести до розвалу антиросійської коаліції в світі. Крім пасивності нашої влади, цьому сприяє економічна криза, що викликана поширенням епідемії короновірусної інфекції.

Українська влада, банально, не здатна відслідковувати порушення таких санкцій. Жоден суб'єкт господарювання не поніс втрати за порушення санкцій, якщо я не помиляюсь в Україні навіть законодавчо не врегулювано питання відповідальності за порушення санкційногорежиму. Не буду лише коментувати, та скажу, що особисто я та Аналітична група «Левіафан» готові долучитись до напрацювання такого проєктурегулювання питання відповідальності за порушення санкцій. До слова, в Британії, така відповідальність існує. В Британії існує спеціальний орган який відслідковує дотримання режиму санкцій – Управління з впровадження фінансових санкцій Британії при Міністерстві фінансів Великої Британії. Це управління нещодавно оштрафувало британський банк Standard Chartered PLC за порушення санкцій, які Євросоюз запровадив проти Росії за анексію українського Криму на суму, що перевищує 25 мільйонів доларів. Зокрема, таке стягнення було накладено за те, що британський банк в 2014 році надав турецькому банку, який на той час був дочкою російського «Сбербанку», позику.

В той час, російське керівництво тактикою маленьких кроків посилює свої позиції. В кінці березня Президент Росії Путін підписав Указ, згідно з яким до переліку територій РФ, на яких іноземні громадяни, особи без громадянства та іноземні юридичні особи не можуть мати у власності земельні ділянки, внесено окремі райони тимчасово окупованої території півострова Крим.

Поза тим, для пришвидшення розвалу антиросійської коаліції російська влада докладає максимум зусиль, зокрема, вдаючись, до імітації медичної підтримки країн найбільше постраждалих від епідемії, надсилаючи непотрібні/неефективні засоби. Цю тезу підтверджує історія, коли російська влада хвалилась наданою гуманітарною допомогою Сполученим Штатам Америки – а насправді – ця допомога виявилась купленою Урядом США в Уряду РФ. Більше того, з такою підтримкою до країн ЄС, зокрема Італії прибувають російські військові під виглядом медиків. Питання зняття санкцій з Росії, імовірно, до кінця квітня з'явиться на порядку денному міжнародної спільноти. Економіка Росії паралізована різким обвалом цін нафту та карантином. Влада Росії до останнього робила вигляд, що у них вірусу немає, та ввела карантин лише в кінці березня. Тому, різкий стоп економіці буде кумулятивним. Вже зовсім скоро Росію очікують проблеми. Влада планує компенсувати все з Фонду національного добробуту, в ньому, на сьогодні, близько 150 млрд .доларів. Безумовно, цього вистачить на довго, але зараз саме той час, коли міжнародна спільнота або дотисне економіку Росії, або підставить руку допомоги, вчергове, врятувавши Росію.

Хоча, Міністр МЗС Дмитро Кулеба і закликає міжнародну спільноту не допустити цього, а міжнародні партнери це гарантують, зокрема, Федеральний міністр з питань Європи, інтеграції та закордонних справ Австрії Александр Шалленберг, впевненості в цьому немає. Для того, щоб санкції проти Росії були збережені українській владі час визначитись з ким вони. З міжнародною спільнотою? – тоді варто посилювати санкції, приводити їх у відповідність з законодавством партнерів. Якщо ні, то тоді і не варто вимагати активності від інших країн.

Крім українського фронту, Росія та її міжнародні посібники можуть так і не відповісти за війну в Сирії. Оскільки, Сирія країна постійних бойових дій, і вже зараз Міністри закордонних справ ЄС обговорюють можливість послаблення міжнародних санкцій на постачання обладнання та товарів подвійного призначення, які можуть бути необхідними для протидії коронавірусу COVID-19, стосовно країн, де відбуваються військові конфлікти. До списку таких країн європейська спільнота розглядає ще Лівію та Ємен. Перший крок вже зроблений — 26 березня поточного року Генеральний секретар ООН Антоніу Гутеррешзакликав лідерів «Великої двадцятки» зняти санкції, які заважають доставляти продовольство і медичну допомогу в різні країни, щоб забезпечити їм доступ до продовольства, основних медичних товарів і медичної допомоги в боротьбі з Covid-19.

Варто також зазначити, що ще в лютому Україна взяла на себе зобов'язання ввести санкції проти Сирії. Про це свідчить інформація з декларації Високого Представника ЄС ЖозепаБорреля стосовно приєднання третіх країн до санкцій ЄС проти Сирії де зазначено, що 17 лютого 2020 року Рада ЄС ухвалила рішення CFSP2020/212 на виконання Рішення Ради ЄС 2013/255/CFSP. Цим рішенням Рада додала 8 фізичних осіб та дві установи до переліку фізичних та юридичних осіб, установ або структур, які підпадають під обмежувальні заходи. Як зазначається, країни, що приєдналися до санкцій, забезпечать відповідність власної політики до цього рішення Ради ЄС. Натомість, такого рішення Україна не виконала, в список санкцій зазначених фіз-юридичних осіб не внесла. Разом з тим, в той же день Рада ЄС ухвалила ще одне рішення 2020/214 про доповнення рішення Ради ЄС 2012/642/CFSP. Цим рішенням Рада ЄС продовжила обмежувальні заходи проти Білорусі на один рік, до 28 лютого 2021 року. Ці зобов'язання, на скільки мені відомо Україна теж не виконала. Принаймні, рішення РНБО та Указу Президента про виконання такого зобов'язання немає.

Як бачимо, влада не тільки не працює в напрямку посилення санкцій проти Росію, а і не виконує взяті на себе зобов'язання щодо санкцій проти інших країни. Українська влада з таким підходом лише дочекається доки питання антиросійських санкцій зникне з порядку денного світу – а враховуючи, короновірусну інфекцію – це може статись досить швидко. Зараз саме час, аби влада налагодила комунікацію з нашими партнерами на Заході та з партнерами в ЄС, аби в майбутньому не залишитись на самоті з проблемним східним сусідом.