«Сезони в розбіжності»
Степан вийшов з під'їзду і одразу пожалкував, що не взяв куртку.
На вулиці йшов сніг.
Але ж учора було літо…
Він розвернувся за курткою, але раптом побачив, що на іншому боці вулиці люди сидять у футболках і їдять морозиво.
Так. Щось явно пішло не так.
Він пройшов кілька метрів – і замість зими опинився в золотистій осені. Листя кружляло у повітрі, хрустячи під ногами. Ще кілька кроків – і його зустрів весняний дощ.
— Гаразд, — сказав Степан, витрушуючи воду з волосся. — Це починає дратувати.
Він швидко повернувся до квартири, взяв валізу й запакував усе: від шортів до пуховика.
Якщо світ збожеволів, треба бути готовим.
Коли він вийшов знову, люди вже пристосувалися.
— Гарячу каву в зимовій зоні, холодну — в літній! — вигукував бариста біля кав'ярні, що стояла прямо на межі сезонів.
У парку сім'ї влаштовували пікніки на осінньому листі, а в метро хтось обурювався, що квітучі алергії від весни не дають нормально дихати.
Але чому це сталося?
— Ви не бачили нічого дивного? — спитав він продавчиню газет.
— Ну, хіба що чоловік у пальті стояв у літній зоні й посипав все сіллю. Казав, що хоче зупинити ковзання реальності.
— Звучить підозріло.
Тепер Степан мав мету: знайти цього дивного чоловіка і з'ясувати, чому сезони змішалися.
Питання тільки одне: як його шукати, якщо на кожній вулиці – інша погода?
