В непрості часи, під час епідемії коронавірусу, кожна країна намагається зберегти свій основний капітал, а саме – своїх громадян, та допомогти їм пережити складні виклики.
Звичайно, Україна не має таких ресурсів як більшість країн Європейського союзу, США, Канада чи Росія. Попри все, уряд нашої країни намагається за допомогою різних регуляторних методів надати допомогу суспільству.
Які саме міри були впроваджені у нас в країні, наскільки вчасно вони працюють, та чи допомагають?
Малий та середній бізнес …
Почнемо ми із серця української економіки — а саме, з середніх та малих підприємств, які забезпечують 80% робочих місць в країні, та генерують 60% ВВП України. Ми чули гучні промови від депутатів ВРУ, які пообіцяли податкові послаблення українськім підприємствам, заморозку штрафів та призупинення санкцій щодо невиплати податків, а також мораторій на перевірки підприємств.
Нажаль, пройшло вже понад 2 місяці з початку обіцянок, пакет антикризових мір начебто вже розроблений і планується до подання в ВРУ. Паралельно з пакетом антикризових мір на першу половину літа -- вже планується орієнтовно 4 млн. безробітних.
Обіцяні кредитні канікули для бізнеса також тільки в планах, хоча великий шанс, що бізнес зникне раніше, ніж їх дочекається. При зверненні малих та середніх підприємств до банків — банки їм відмовляють та радять працювати у звичайному плановому режимі.
Отже, ніяких процесуальних норм для підприємств, щоб протриматися хоча б перші місяці під час коронавірусу, на відміну від інших країн, не було створено.
Механіка процесуальних норм, яка введена в більшості країн для полегчення життя підприємств під час коронавірусу, передбачає велику кількість бюрократичних норм, та затрату значної кількості часу. До прикладу -- підприємству потрібно зібрати значну кількість документів, та пройти перевірки протягом 2 тижнів, але дані міри забезпечать підприємству його виживання під час карантинних мір.
В Україні, навіть, цього не було розроблено та введено. Результатом стали такі наслідки, що начебто про допомогу об'явлено, але не зрозуміло яким чином її взагалі можна отримати. Куди повинні звернутися підприємці? Хто їм пояснить які саме кроки їм потрібно зробити, яких засобів вжити, для виживання їхнього бізнесу? Поки ми за останні 2 місяці намагаємось знайти відповіді на ці питання, вже більшість малих підприємств втратили близько 75% доходів, і 4 млн. громадян України втратили свої робочі місця.
Який же відгук ми маємо від влади? Президент Зеленський зауважив важливу тезу: «Збереження малого і середнього бізнесу – одне із ключових завдань влади. Потрібно створити нові та переосмислити наявні програми підтримки». Слова сказані дуже правильні, але чому ж ми не бачимо ніяких мір, які б відповідали цьому зауваженню, чи його підтверджували?
Прем'єр-міністр Денис Шмигаль наголошує, що ми входимо в кризу більш міцними, ніж під час кризи 2008 року. Але нажаль наявні вже зараз факти говорять, про інше. Єдине, що схоже з кризою 2008 року – це міри, які прийняті на даний момент, а точніше – ніякі, хоча криза пандемії коронавірусу більш передбачувана, та її наслідки можливо спрогнозувати за досвідом інших країн.
Так, ми надаємо деяку допомогу громадянам, фізичним особам, але при цьому не передбачено ніякої допомоги юридичним особам.
Звичайно, більшість шляхів вирішення вищезауващених проблем – це фінансування. Україна дуже залежить від фінансування МВФ. На даний момент ми виконали всі умови для отримання нового траншу. З цим траншем і пов'язаний всіма очікуваний пакет антикризових мір, який потребує близько 10% ВВП країни (15 млрд. доларів), та передбачає кредитування, податкові канікули для малих, та середніх підприємств, стимулювання створення нових робочих місць, реалізації інфраструктурних проектів. Нажаль ми не знаємо коли ці міри почнуть діяти, і навіть приблизної дати ніхто назвати не може, всі чекають з одного боку на транш, а з іншого на самий антикризовий пакет, точніше на його процесуально-нормативну складову.
Потрібно розуміти, що отримання фінансів, та шляхи їх втілення у виді нормативно-правових актів задля допомоги бізнесу – це тільки перший крок. Поки що нікому не зрозуміло як саме держава буде надавати ці гроші, оскільки такі функції законодавчо також поки не передбачені. Президент зробив наголос на тому, що він буде робити спроби тиску на банківську систему по прикладу інших країн.
Зараз програма Національного банку України відносно взаємодії з малими, та середніми підприємствами є дуже жорсткішою порівняно зі світовими стандартами. В країнах Європейського союзу Центральний банк розробляє і фінансує через комерційні банки програми по підтримці малого і середнього бізнесу, а також полегшує доступ комерційних банків до програм рефінансування, допомагає з реструктуризацією кредитів підтримуючи державними коштами. Яким чином Національний банк України може посилити свою роль в економічних процесах держави поки не зрозуміло. Навіть ніяких намірів, щодо змін банківського законодавства, чи внесення тимчасових нормативно-правових актів, для полегшення роботи НБУ з малим, та середнім бізнесом ми не вбачаємо.
Кишені місцевих бюджетів …
Тиждень тому ВРУ, разом з президентом, також наголосила, що витрати пов'язані з підтримкою підприємств, туризму, медичною сферою «впадуть» на плечі місцевих бюджетів. І тут, знову, питання -- а як саме місцевим бюджетам з ними справлятися? У цьому випадку, майже, ні один досвід зарубіжних країн нам не підходить, оскільки місцевий бюджет в нашій країні має вкрай «унікальні» законотворчі особливості, правові засади яких не передбачують раптових змін в грошових потоках. Крім того ніяких порад, чи дорожньої карти пакету допомоги, який потрібно втілити місцевій владі відносно свого бюджету взагалі не передбачено.
Напевне, влада, проголошуючи такі заяви, розглядає варіант розвитку, в якому місцеве самоврядування, на місцях одразу пристосуються до нових умов, і швидко протягом місяця внесуть потрібні зміни за допомогою нормативно-правових актів, та уріжуть при цьому третину місцевого бюджету. З усією повагою але такий варіант малоймовірний.
А що ж звичайні громадяни ? …
Не можна не віддати належне нашим можновладцям щодо допомоги звичайним громадянам України (фізичним особам). У цьому напрямку влада досягла більших успіхів, ніж в сфері допомоги юридичним особам. Звичайно, вкрай важко відокремити те, що громадянин втратив роботу, а через це можливо і дах над головою, а також можливість кормити сім'ю. На відміну від бізнесу, в плані реструктуризації кредитів, банківські установи все ж таки ідуть на зустріч звичайним громадянам, які втратили робочі місця під час карантинних умов. В цьому звичайно значну роль зіграли рекомендації НБУ щодо реструктуризації кредитів, та податкових канікулів для громадян України, хоч і в них знайшлося немало підводних каменів.
Також надбавки до пенсій, в 1000 грн., зіграли значну роль в виживанні населення похилого віку. Були і негативні моменти, такі як затримання виплат лікарям, а також їх зобов'заність самостійно купувати засоби захисту при лікуванні хворих COVID-19, оскільки ці засоби вчасно не надійшли, або їх взагалі не було. Крім того введення карантинних умов ніяк не було пояснено населенню, більшість людей досі гадає, що маски потрібно носити, щоб вони захистили їх від зараження, а не навпаки.
ПІДСУМОВУЮЧИ вище сказане, ми можемо зазначити, що основна проблема і значні питання до ефективності, професійності менеджменту у владних структурах, які показують зараз вкрай низькі показники. Також наявний провал комунікації між владою та населенням. Ми не знаємо стратегії розвитку, точок розвитку економіки.
Президент говорить про вчасно вжиті заходи. Між тим виходить, що у нас немає стратегії розвитку та точок розвитку економіки, або ж сподіваючись на краще – план розвитку і виходу з кризи є, але про нього нам ніхто не розповідає.
Також не забуваємо, що у жовтні на нас з вами чекають чергові місцеві вибори. І щоб кожного разу не гадати «випливемо – не випливемо», після чергової кризи в Україні -- отож прокидаємося і думаємо.
