Доки вітчизняна мережа обговорювала інцидент із прапором на концерті Земфіри з України вивезли черговий набір культурних цінностей. Ця подія майже проігнорована вітчизняними ЗМІ, російські журналісти обмежилися коротенькою цитатою голови історико-інформаційної служби ДержЕрмітажа Юлії Кантор про те, що вони готові «вивезти на реставрацію» серію експонатів з музеїв Донецка та Луганська. Та не поспішайте звинувачувати «братів» у «віджимі». Вивозять не назавжди, а «до закінчення військового конфлікта на південному сходу України». Тобто, як кажуть росіяни повернуть «после дождичка в четверг».
Що ж могло зацікавити мародерів? Щодо Донецька не знаю. Говоритиму про свій Луганськ. Перелік цінностей пані Кантор не приводить та дозволимо собі трохи аналізу. Скоріш за все в поле зору «ермітажників» потрапили обласний краєзнавчий та музей історії й культури міста (бо наврядчи макети паровоза з музею Луганського паровозобудівного заводу чи антикварні меблі з музею Володимира Даля могли привабити російських поціновувачів).
Будівля обласного краєзнавчого потрапила під обстріл влітку 2014ого. За словами очевидців, сильно приміщення не постраждало. Але це могло стати приводом для «реставрації». Краєзнавці, з якими я радився, зходяться на тому, що вивезти могли унікальну нумізматичну колекцію, зібрану ще за радянських часів колишнім директором музею. Можна, звісно, потішити себе надією, що їх могла привабити тачанка чи кістки мамонта. Але сумніваюся.
Та найцікавіше зберігалося в музеї історії й культури міста (колишньому музеї Кліма Ворошилова). Представники старшого покоління пам'ятають, що цей луганчанин (чиє ім'я протягом тривалого часу носило місто) та ще й радянський маршал та партійний діяч із 1953 по 1960 обіймав посаду Голови Президії Верховної Ради СРСР. Роботу, пов'язану із прийомами закордонних делегацій, закордонними відрядженнями та цінними протокольними подарунками. Дип. етикет, нічого не поробиш. І назбиралася за роки дипломатичної діяльності Ворошилова доволі солідна колекція коштовних дрібничок. За розповідями, там можна було знайти золотий посуд від азійських керманичів, копію Тадж Махалу зі слонов'ячої кістки та інші не меньш цікаві ништяки.
Зберігалося все це в музеї, на третьому поверсі під замком в так званій «золотій скарбничці». Її не показували звичайним відвідувачам. На початку 90х скарбничку у двох валізах спробував вивезти до Москви син радянського маршала. За розповіддю очевидців, все закінчилося викликом наряду міліції.
Цього разу, судячи з усього, обійшлося без втручання правоохоронців.
Звісно, можна покластися на допомогу служителів Феміди. Але, з огляду на те, як давно німці намагаються повернути культурні цінності, вивезені радянськими військовими начальниками, цей варіант особливого оптимізму не надає. Це може тривати роками, чи навіть десятиріччями.
Тож, Україну можна привітати із черговою втратою. Це, звісно, не вивезене підприємство та не випадок із прапором на концерті Земфіри. Але неприємно. Принаймні мені.
