В справедливість українських судів ніхто не вірить ще з минулого тисячоліття. Але в грудні 2013 року вся країна наочно побачила судову систему в якості слухняного механізму репресивної машини влади. Коли 1 грудня на Банковій сс-беркут калічив та ув'язнював усіх, хто попався під руку, хто не встиг втекти або журналістів які знімали це побоїще. Учасників протесту кидали до СІЗО на 60 діб за однаковими, під копирку написаними звинуваченнями та так само заздалегідь підготованими однаковими рішеннями суду. Судді ігнорували всі зауваження та протести адвокатів, всі пропозиції від народних депутатів взяти ув'язнених на поруки. Влада брала заручників, і саме судді ставили останню крапку у їх захопленні.
Саме тоді ми почали називати суддів не Ваша честь, а «ваше безчестя». Саме тоді був створений Народний трибунал Майдану, щоб фіксувати всіх виконавців репресій.
Петро Порошенко, тоді ще народний депутат України, теж в лоб стикнувся з чиновною зневагою коли намагався взяти на поруки ув'язнених. Навіть на нервах погрожував суддям та прокурорам всіляким карами. Але, отримавши всю повноту влади, чомусь забув про свої погрози. А зараз, схоже, забув що судді залишились окремою вищою кастою завдяки його попередньої «забудькуватості» та голосно кричить про реванш.
Реванш чи закономірність?
Останнім часом слово «реванш» повторюються навіть частіше ніж популярні «субсидія» чи «зубожіння». Можливо тому, що «зубожіння» в Україні вже можна вважати ознакою стабільності. Кожна нова влада неодмінно вносить в неї особистий неповторний вклад. А от постійні згадки про реванш – справжня новація цього політичного сезону.
І справді – Медведчук в Раді, Портнов в ОПУ, «Квартал» на троні, ветерани в полоні. Таке враження, що єдиним острівцем стабільності в країні залишається Юлія Тимошенко зі своєю «Батьківщиною». Вони точно не тонуть за будь-яких розкладів.
Що ж до реваншу, то ця теза найактивніше використовується в полеміці нинішнього та колишнього президентів. Тому, хто не дуже обізнаний в тонкощах української політики, може здатись, що величезні здобутки Порошенка в царині покарання найодіозніших представників «злочинного режиму», нині сходять нанівець. Тобто, засуджених «беркутівців» випускають на волю, звільнених суддів та прокурорів Майдану повертають на посади, а соратники Януковича знову долучаються до владного корита.
Красива історія. Але, як то кажуть, є одне «але». За п'ять років після Революції гідності, влада, що прийшла на її хвилі, так і не спромоглась покарати… практично нікого!
Суворий Петро Порошенко особисто грозив пальчиком продажним суддям. От тільки після приходу до влади вирішив не пускати на пси такий корисний ресурс – слухняний суддівський корпус. Який погодиться прийняти будь-яке рішення. І яким так легко керувати. Головне, не чіпати святого – машин та заміських маєтків.
То в чому реванш і хто реваншист? Виходить, головний реваншист — п'ятий президент, який мав величезний соціальний запит на покарання суддів і всенародну підтримку на будь які, навіть незаконні, дії в цьому напрямку. Але всіляко сприяв збереженню суддівських статків та привілеїв.
337 бійців апокаліпсису
337 суддів виносили неправосудні рішення щодо учасників Революції гідності. З них переважна більшість продовжили свою роботу з приходом нової влади. З 55 звільнених «ваших безчесть» жоден не має причин нарікати на долю чи шкодувати про «славетне» антимайданівське минуле. Адже звільнялись або за власним бажанням, або у почесну відставку «зі збереженням статусу та довічним утриманням».
З іншого боку, 55 звільнених за порушення суддів, теж не так вже й мало. Але і тут виповзає сумнозвісне «але».
Попри гучні погрози Петра Порошенка під час подій Майдану, після обрання його президентом ніхто з них не став фігурантом гучних розслідувань. Походження величезних статків суддів ніхто навіть не з'ясовував. Машини, вілли, космічні рахунки в банках – все за умовчанням було легалізовано та визнано законно набутим майном.
Так, сьогодні Верховний суд оптом і в роздріб штампує виправдальні вироки «суддям Майдану». Велика частина з них спокійно повертаються на свої посади.
Але навіть це не реванш! Реваншем це могло б бути тільки в тому випадку, коли б ці судді виходили із затишних тюремних камер та з боєм намагались повернути вилучене майно та рахунки.
Потрібні конкретні приклади? Та без проблем!
Оксана Царевич та Віктор Кицюк. В часи Майдану судді найодіознішого Печерського районного суду. Завдяки втручанню в систему «автоматичного розподілу», більшість справ автомайданівців щодо поїздки в Межигір'я до Януковича було розподілено саме на них.
Скорострільність цих двох «видатних діячів правосуддя» вражала. Сотні обвинувальних вироків буквально за лічені дні. Серед них справи проти людей, які в принципі не могли в той день бути ані в Києві ані в Межигір'ї. А найвідомішим випадком стало позбавлення водійських прав Сергія Пояркова. При тому, що достеменно доведено – за кермом автомобіля перебував не Сергій, а Володимир Яворівський…
З Кицюка і Царевич нині зняли обвинувачення. Царевич поновлюється в суддівському статусі. Кицюк днями отримав довічний статус судді. Іменем України.
Чи можна було завадити цьому? Так. Якби всі свої аргументи вони проголошували з-за ґрат.
Але навіть історії Кицюка і Царевич аж ніяк не показові та є виключенням з правил. Зазвичай все відбувалось не так драматично. Наприклад, Заступник голови скандального Окружного адмінсуду Києва Євген Аблов не тільки не постраждав від переслідувань але й отримав неабиякий поштовх для розвитку подальшої кар'єри. Принаймні, нещодавно він брав участь у конкурсі на посаду директора управління ДБР у Миколаєві.
А чому ні? У нього в пасиві немає ні доган, ні офіційних звинувачень. Принаймні таких, які могли б вплинути на його кар'єру.
Тому, останні рішення Конституційного і Верховного судів не створили нову реальність. Вони лишень підтвердили тенденцію на безкарність. Яку запровадила «майданівська» влада. І «однотуровий» президент.
Еволюція Гідності
Насправді Майдан не висував надмірних вимог до діючої та наступної влади. Адже це була «Революція гідності». І основною її цінністю була саме Гідність. Затоптана і занедбана. Девальвована і збезчещена.
Європейський вибір? Так. Це була основна вимога. Але її сенс не тільки в отриманні асоціації чи у безвізі. Це був цивілізаційний вибір. За обмеження впливу олігархів. За грамотний і справедливий бюджет. За судову реформу, правосуддя та рівноправність кожного українця.
Порошенко та його команда отримали Україна звернула «не туди». А зараз… Зараз ми просто пожинаємо плоди, посіяні в першу після майданну п'ятирічку.
PS До речі, фейкові звинувачення по справі Шеремета виголошував не тільки «стовідсотковий» Генпрокурор Рябошапка. Ця справа – діло рук «майданівського» та «порошенківського» міністра Авакова.
Нам з цим жити.
Топ-5 переслідувачів Майдану, які добре влаштувалися «новій» системі
Судді:
Богдан Санін
Практично вночі 30 листопада 2013 року о 23:55 год виніс рішення про заборону будь-яким особам мирно збиратись на Майдані, Хрещатику та усіх центральних вулицях м. Києва на період з 1 грудня 2013 року по 7 січня 2014 року.
Його тесть — у 2014-му голова Севастопольської міськдержадміністрації Володимир Яцуба організовував відправку загонів «тітушок» до Києва.
Пройшов службову перевірку. Зараз є суддею Окружного адмінсуду Києва. Разом з дружиною володіє трьома квартирами, та двома будинками
Євгеній Аблов
9 грудня 2013 року зобов'язав розігнати Майдан.
Нині – заступник голови Окружного адмінсуду Києва. Ухвалив рішення про законність процедури торгів «рюкзаками Авакова». Отримав службову квартиру в центрі Києва площею 141 кв.м. та продав її за 9 мільйонів гривень. Володіє елітною нерухомістю площею понад 300 кв.м., автомобілем "Porsche Panamera 4" і швидкісним катером "Eagle 645 L"
Володимир Мельничук
Був одним із суддів, які ухвалювали рішення про заборону мирних зібрань громадян у 2013-2014 роках.
У 2016-му був призначений на безстрокову посаду у Київському апеляційному суді з підвищенням зарплати. У декларації зазначено 6 квартир та будинок.
Прокурори:
Павло Головко
У 2014 виступав на стороні обвинувачення проти активістів Євромайдану.
Продовжує працювати в Генпрокуратурі. Розслідує злочини проти Майдану (!!!). 2017-го року разом з дружиною придбав два будинки на понад мільйон гривень. Задекларував 650 тисяч гривень готівкою.
Аліна Головко (Мінчук)
Дружина Павла Головка. У 2014-му вимагала ув'язнення 72-річного майданівця Миколи Пасічника. Нині працює в Печерській прокуратурі Києва.
Джерело: Народний трибунал Майдану
