Як відьмак вирішував мігрантську кризу в Польщі

На кордоні Польщі з Білорусією виникла критична ситуація. Польські прикордонники пробували стримувати наплив мігрантів, але всі їх зусилля були марними. Стало очевидно, що рано чи пізно прикордонна стіна паде. І тоді було прийняте рішення, яке вони приймали в будь-яких складних ситуаціях. Вони вирішили найняти відьмака.

 

Відьмаку заплатили дзвінкого злотого і попросили таємно вночі перелізти через кордон і розібратись з гулями, що занапастили місцеві ліси. Знайти їх буде просто — вони палять вогнища. Застосувавши чари Відьмак перебрався через огорожу і опинився на території сусідньої держави.

 

Побачивши гулів він підкрався до них і із-за дерев оглядянув їх табір. Їх було чимало — всі вони грілись у багать. Вони розмовляли якоюсь своєю незрозумілою мовою. І взагалі були чимось дуже схожі на людей. Відьмак уже приготувався до битви, але один із гулей помітив його. Він показав йому жестом, що небезпеки нема.

 

- Я — Віталя — сказав гуль. — Простий парубок із Іракського Курдистану. Я твою пагано понімать. Я ваш язик по серіалам Нетфлікса вчив. Ми не винувать. Ми — організовані туристи, хочем до Нільфгерманії попасть. Карівурст!

 

- Карівурст-карівурст! — піддакували йому інші гулі.

 

- Ось, — продовжив Віталя, — візьми все що в нас є — древні шумерські монети самого Гільгамеша. Це небагато. Але нічого іншого в нас нема. Проведи через границя. Ми не хотім в Польшу.

 

- Польська — ноу! Польська — для українців! — піддакували гулі.

 

- Ми хотім в Нільфгерманію! Помоги нам пажалуста!

 

Відьмак оглянув їх. Замерзлі, знедолені гулі з туристичними візами. Вони і зими то ніколи не бачили.

 

- Їдьте додому. Ніхт карівурст. Корона-вурст! — намагався він пояснити їм.

 

- Ми не мочь додому. Наш гід сказав — домой ніззя. Хто домой підьот, того кликами і кігтями на часті розірвуть. Домой ніззя!

 

- Що ж це у вас за гід такий? — здивувався відьмак.

 

- Та не один. Їх багато. Вони там за лісом стоять. Слідкують, щоб ніхто домой не пішов.

 

- Зрозуміло. Я поговорю з вашими гідами — сказав Відьмак і взяв монети. — Тільки пообіцяйте, що якщо шлях буде відкритий ви одразу підете додому, а не в Польщу.

 

- Польська ноу! — підтвердили гулі.

 

За табором гулів відьмак помітив вампірів, що чатували на гілках дерев. Вони були розставлені вряд, один за одним, так, ніби ними хтось керував. Він думав, що з ними робити, як раптом його осліпили яскравим світлом. До нього підлетіла гарпія ткнула в нього мікрофоном і почала тараторити:

 

- Мы ведем прямой репортаж с беларуской границы! Здесь польские фашисты озверели от безнаказанности и как в 39-ом издеваются над беженцами! Они даже наняли ведьмака, чтобы убить беженцев! О таких правах человека заявляет лицемерная Европа? Скажите, пан ведьмак, зачем вы пришли сюда? Вы тоже нацист? Наверняка, тайно поклоняетесь Великому Солнцу?

 

- Я... Перевіряв чи все у них добре. Поговорив з Віталею. Вони кажуть, що додому хочуть, а ви не пускаєте.

 

- Это вы своим польским заказчикам скажите. Спросите, чего они не пускают. Мёрзнут тут бедные несчастные гули! Мы им гуманитарку привезли. Лапти, шапки-ушанки и водку. А вы? Вы чем помогли?

 

- Я працюю над цим...

 

- Надеюсь, теперь всему миру стало видно лицо европейской демократии! Ситуация тревожная. Мир скатывается в пропасть! Продолжайте смотреть нас. Мы будем держать вас в курсе событий!

 

Світло вимкнулось. Гарпія зникла. А відьмака обступили вампіри. Вони схопили його і зв'язали. Вони зав'язали йому очі і кудись повезли.

 

Відьмак отямився на світанку посеред великого картопляного поля. На полі стояв якийсь чоловік. Він ключкою для гольфу заганяв картоплини у викопані для них ямки. Відьмак підвівся. Чоловік помітив його і посміхнувся своїми білосніжними кликами:

 

- Зіграємо, пане відьмак? — він протягнув йому клюшку. Сам звідкись із під землі дістав іншу. Прицілившись він зробив удар по бараболі і вона полетіла мов зірка осяяна світлом ранішнього сонця.

 

- Хороший удар — сказав відьмак.

 

- Ви маєте допомогти гулям потрапити до Нільфгерманії.

 

- Нащо це потрібно? — не зрозумів відьмак.

 

- Бо Нільфгерманія зажралась. Вона на словах переживає за права людей, а насправді ненавидить всіх, хто не такі як вони. От взяти нас. Вони ненавидять нас! Хай заплатять нам і знімуть санкції! — прошипів він.

 

- Пустіть гулів додому.

 

- Спробуй виграти в мене. І тоді я подумаю.

 

Відьмак поставив картоплину на грудку землі. Він розмахнувся і зробив потужний удар прямо в око чоловіку. Почувся дивний сміх, чоловік розчинився в тумані. Пролунав його голос: «не хочеш грати зі мною, пограй з моїм бульбо-монстром!»

 

І у картоплини, яку мав вдарити відьмак почали рости кінцівки, руки, ноги, вона сама почала рости як на азотистих добривах. Картоплина стала велетенською, як корова і почала лізти відростками.

 

Відьмак закричав «Плотва!» і звідкись з'явився кінь. Відьмак застрибнув на коня, дістав меча і покромсав бульбомонстра на драники. Бо він був дуже досвідчений і вмів готувати драники і в складніших обставинах.

 

«Ти ще не переміг!» — прокричав вищий вампір із туману.

 

Відьмак поскакав на західний кордон. Зійшло сонце. Вампіри поховались і розбіглись. Гулі переминалися із ноги на ногу і так грілись на сонці.

 

- Шлях назад відкритий. Їдьте додому! — сказав їм відьмак.

 

- Не хотіть додому! — відповів Віталя.

 

- А ви вертайтесь не до самого дому, а до міжнародного аеропорту Мінська. Там купуйте квиток на лоу-кост і летіть куди хочете. Можете з Турції ще спробувати.

 

Відьмак дав їм трохи злотих. Гулі погомоніли, але зібрали речі і пішли на схід.

 

Так відьмак знову переміг більше зло, підтримав менше, власне нічого особливого.