ЯК ПРЕМʼЄР НІДЕРЛАНДІВ ЗЕЛЕНСЬКОГО ПОВЧАВ

Прем'єр-міністр Нідердандів Марк Рютте сидів навпроти дуже похмурого Зеленського.

- Щось не так? — здивувався Марк, бо вигляд у Зеленського був геть кепський. — Ну не хвилюйся ти, ми вам і зброю дамо і від кібер-атак відіб'ємо. Не переживай ти через того Путіна, ми його скоро до Гааги затащимо, дай тільки час!

Зеленський зітхнув:

- Та не в Путіні справа. Військова загроза то таке... Перебільшена... — махнув рукою він.

- Так а що ж тебе тривожить? Ти не соромся, кажи, я може допоможу.

- Та депутат у мене є один... В очочках. На бухгалтера схожий. От він трохи прибухнувший їхав по трасі з бухгалтерією і якихось кентів своїх збив. Йому від виду крові погано стало, він хотів в ліс прогулятись, а поліцейський його не пустив. Злий такий! Відмазували парня всім кварталом. Але кляті журналісти...

- Ох, то я тебе розумію... Була в мене точно така ж історія. — сказав Марк.

- Що, правда? — здивувався Зеленський.

- От в точь-точь! — їду я значить ввечері на велосипеді в Амстердамі по кварталу червоних ліхтарів. Ну дунув трохи, ну пивком полірнув, ну то це звичайна справа, у нас це ж все легально. А на багажнику в мене 150 000 євро — гуманітарна допомога для біженок зі Східної Європи. Ну і уряд довірив мені проїхатись і всим роздати ці кошти. Бо часи ковідні, клієнтів мало, а оренда недвиги в кварталі червоних ліхтарів всі соки із них вичавлює! От я їздив і помогав їм чим міг. Ну я їхав я і задивився на одну біженку — думав їй дав чи не дав — а тут фігак назустріч група японських туристів і один румун. Ну я по ним і проїхався як по маслу.

Тут звідкись поліція взялась. Теж на велосипедах. Кажу, все норм, хлопці, нічого не сталось, це мої корєша... І взагалі то мої родичі. Цей ось япончик це ж мій син! Я в молодості листувався з японкою. І в нас пару раз був секс по переписці... І ось таке диво, ми вперше побачились! А ця ось баришня то моя троюрідна тьотя від другого шлюбу. А це її румунський коханець. Така, кажу, раптова зустріч! Хто б знав що ось тут от побачимось! Короче, кажу, поліції, їдьте далі, ми тут всі сім'я, самі розберемось. Але поліцейські їхати не хотіли. Кажуть люди травмовані, будем оформлять ДТП. Ну я підізвав головного. Кажу, мол, ти мій їбальник впізнав? А він не впізнав. Бо у нас європейська країна, прем'єра в обличчя ніхто не знає.

- От-от, підтвердив Зеленський, у нас теж європейська країна. Нашого прем'єра теж ніхто не знає. Знаєш є такі люди... Буває, виїзжаємо на шашлики, всіх позвали? Всіх! Точно? Точно! Виїхали. Погуляли. Випили. А потім хтось такий пише під фоткою — а чого ж мене не взяли? І всі такі, блін! А точно! А хотіли ж! І так кожен раз! Кожні шашлики. Оце і є наш Шмигаль.

- Так це ж і добре, що не знають. Тому я й кажу поліцейському, мов, давай я тихенько в канал упливу, а ти мене й не бачив.

- А він що?

- Ну він якось не зрозумів. То я ж йому натякаю, що віддячити можу. Питаю, хто він по національності. Ну, голандець. А ще? Ну і мамка звідси... А ще? Докопались. Прабабка була з Сербії. О, то кажу, прекрасно, значить ти теж біженець зі Східної Європи, а я якраз тобі гуманітарочку везу. 150 000. Ковід, складні часи, підтримуємо як можемо. Кажу, бери, в мене на багажнику спортивна сумка. А я тихенько в канал нирну і мене ніхто не побачить.

- Получилось домовитись?

- Ні, все одно не хоче... Тоді я з іншої сторони захожу. Кажу йому, бачу ти строгий парень, закон любиш. Розумію. Сам такий. Зараз я позвоню в Гаагу до Генерального прокурора. Станеш прокурором, будеш законом керувати. Самого Путіна засудиш!

- А він що?

- А він каже, що нічого в тих кабінетах гаазьких йому не цікаво. Що там папери перекладати і скаліоз заробляти? То краще тут патрульним в Амстердамі. Тут в них краса. Як вийдеш на зміну, як вдихнеш повітря на повні груди, то зразу і на душі легше і життя покращується і на хіхі трохи пробиває. Не хоче свою службу на тісні кабінети кабінети міняти.

- А ти ж що?

- Ну я подумав, бачу що він молодий такий, інтересний, хіпстер, короче. То я кажу, йому, а знаєш, в мене коло Утрехта є тюльпанова ферма. Від прадіда досталась. То я можу її на тебе переписати.

- А чому ферма? — не зрозумів Зеленський.

- От він теж не зрозумів. А я йому пояснюю — бачиш як біток росте. А з ним всі альткоїни. Інвестори прагнуть дивірсифікувати крипто-активи. І зараз активно почали вкладати в інші коїни, в тому числі в тюльпани. Справа надійна! То я тобі ферму ту віддам, будеш тюльпани там майнити. Або маріхуану. Як вже захочеш.

- І що? Теж ні?

- Ні. — зітхнув Марк Рютте — Але я на той момент для себе вже все рішив. Була-не була. Кинув все і побіг до каналу. Та тільки я стрибнув то звідкись взялась баржа. Із туристами. А я і до них на палубу. А вони ж починають все фоткати та в фейсбуки викладувати. А фейсбук пропонує прем'єр міністра Марка Рютте на фото відмітити. І через пару хвилин про це всі Нідерланди узнали. Такий скандал був! Такий скандал!

- Ну то ти розрулив?

- Ну як бачиш. Тітці тій я гуманітарної допомоги від Королівства Нідерланди дав. Румуна до себе на ферму влаштував. А от малого довелось таки усиновити. Була скланда розмова з дружиною, але ми пройшли через це.

- О, то я вас вітаю з поповненням! — щиро зрадів Зеленський. — А як сина звуть?

- Та біс його знає як його звуть. Щось японське на А... Я його і в обличчя не впізнаю. Він напевно теж, із цих, із шмигалів...

Настрій у Зеленського покращився. Він виразив подяку за підтримку королівству Нідерландів. Бо справжня підтримка це не зброя чи гроші, справжня підтримка — це щира розмова. Коли тебе розуміють і приймають тебе таким як ти є!