Євген Мецгер, керівник Укрексімбанку, любив у своїй роботі все — і гроші і статус і модні красиві крісла. Єдине, що його бентежило — виклик на таємне засідання до офісу президента. Там його зустрів чаклун інформаційних перевтілень Михайло Подоляк.
- Брателла, — привітався він, — Як жизнь.
- Нічо... По-троху... Експортуєм... Імпортуєм... Воруєм... Ну а куда ж ща без цього. Жизнь...
- Та я не по тому вопросу! — додав Подоляк.
- А по якому? — здивувався Мецгер.
- Ти ж в Кварталі состоїш?
- Ну як, у мене жена, подруга Лєнки вашої.
- От я про те ж. Состоїш.
- Значить состою...
- Коли останній раз в КВН участвовав?
- В садіку...
- Ну значить, чєловєк ти опитний. Як із сценаристикою?
- Ну я Слугу Народа 3 раза дивився. Два раза подряд, а потім раз задом наперьод. Шоб дошло.
- Значить сценаристику шариш. Корочє, тут є така справа в Кварталі. Корпоративна солідарність.
- Це шо такоє? — здиувався Мецгер. Слово корпоративна йому дуже подобалось. На відміну від слова «солідарність».
- Ми в Кварталі всі граєм свою роль. Виходим на сцену. І граємо
- І вам аплодіруют стоя! — вирішив підсластити Мецгер.
- Кому аплодіруют, кому ніт. Бо є протагоністи, а є антогоністи.
- Які такі Антон-гоністи? — здивувався Мецгер.
- Плохі парні, короч. Так от. Твоя роль — плохого парня.
- Ой, ну якщо я підготовлюсь... Де роль? Когда концерт? В якому отділєнії я виспутаю?
- Концерта не буде. Ми работаєм кожен день. І от завтра ти граєш плохого парня.
Євген Мецгер — зразковий сім'янин, вірний чоловік, прекрасний батько. Успішний економіст і людина з бездоганною професійною репутацією. А тут...
- Та как я? Почему я? Я ж хороший... — промямлив Мецгер.
- Так рєшил жребій. Тому ти плохой. После каждой проісшедшей хєрні кто-то должен отиграть сценку. То Коля Тищенко биконьот, то Арахамія что-то сморозит, он у нас вообще ветеран интеллектуальних бойов, повязку на голову заслужил. То Гетьманцев прідложит всєх нагнуть і обобрать. Єслі всьо плохо — Макса Бужанского випускаєм. От ми чото посчіталі, что тут столько хєрні проісходіт, что ми прям замахались уже самі сценки отігривать. Подумалі кто б іщо мог. І рішили, шо ти будеш.
- Раз партія сказала... Тільки я в садіку зайчиком був. А не вовком. Звідки я знаю як плохих парнів грати?
- Ну блін... Ну в тебе має культурний код якийсь бути. Треба його просто актівіровать. От ти це... Мєнтов смотрєл?
- Смотрєл.
- Уже хорошо. Но нє то. А Бригаду?
- Смотрєл. Через моральную боль, но смотрєл.
- А от посмотрі іщо раз. Значит от уяви шо ти Саша Бєлий. Ні, нє надо, Саша Бєлий у нас єсть. Ти цей... Космос.
- Я — Космос.
- Короче. Завтра до тебе журналісти прийдуть. Ну ти й бикани на них як Космос.
- Сложно...
- А ти просто бикани. Не сдєржуй себе. Ахарана тобі поможе. Вони парні талантліві. У нас на подтанцовці працюють. Всі економісти як на подбор.
- Ну хорошо... Раді Владімір Алєксандровіча на все готов. Кстаті, як він?
- Та хєрово, особливо послє нападєнія на Шефіра. Володя то хєрні про вагнеровців наговорить, то про офшори свої узнає. П'є валідол і бронєжилєт навіть під час сексу не знімає. Сложна ситуація. Навіть бородатий залізничник залізать йому душевну рану не може. Но ми не покладаєм рук. Ми ж бригада!
- Ми квартал!
- Ну я то й сказав. Так що, давай. До завтра. С нетерпнієм ждьом твого дебюта!
Євген Мецгер ішов до машини і про себе повторяв: я сєрий волк, я — космос, я — актьор! Раптово він зрозумів, як багато талантів в собі приховував, як складно йому було розкритись в буремному сучасному світі. А тут — справжня роль! Яку він завжди хотів зіграти, але не усвідомлював цього. І він зіграв її. І навіть трохи переграв...