Перед слідчим сиділо троє: двоє чоловіків та жінка. Слідчий був дуже похмурим. Його розбудили о третій ночі і викликали до відділку.
- Корочє, мовив слідчий, — позіхаючи. — Давайте з початку. — Значить ви сіли в поїзд...
- Так, — відповіла жінка. І він мені зразу не сподобався!
- Хто він? — не зрозумів слідчий
- Труп — відповіла жінка.
- Труп сів у поїзд?
- Ні, — уточнив кремезний чоловік з сідими вусами — він тогда ще живий був. От курво!
- Давайте я все по порядку розкажу — сказав третій пасажир. Він мав міцну стратуру і був побритий налисо. — Значить сідаємо ми в купе. І тут прибігає провідниця. Каже надягти всім маски, бо буде провєрка, всіх виженуть на мороз хто без маски. І тут зайшов він. Він мені зразу не сподобався. Такий в очочках, в пальтішку дорогому, в руках портфель.
- Це ви про труп? Ну і що він робив?
- Та нічо. Він сів скромненько так на лавку. Дістав телефона і уткнувся в нього. А через пару хвилин знов зайшла провідниця і попросила квитки.
- А я на квитку уже сало порізав — озвався вусань. — Почав я руки об сідуху витирати і те сало перекладувати...
- Так от, я теж поліз за квитком — продовжив лисий — а цей очкарик нікуди не ліз. Провідниця до його руки телефон піднесла і щось пікнула.
- Так я й зрозуміла. Що він цей! ЧІПОВАНИЙ! — сказала жінка.
- І що? Він дійсно був чіпованим? — уточнив слідчий.
- Так! — маску надягати він відмовився, бо в нього ця... Хвайзер є. І провідниця йому дозволила сидіти без маски. А нам наказала маски вдягнути, бо провєрка.
- А в поїздах маски надягать небезпечно! — сказала жіночка. — От я чула, що якось пасажир заснув в масці і задихнувся.
Всі покивали головами. Вусань додав:
- Та й як з тою маскою сало їсти? Ну то я взяв ніж для сала і розрізав ту маску тут і тут.
- Зрозуміло. І що далі?
- Узнавши, що ми невакциновані, цей очкарик оглянув нас таким зверхнім поглядом. І почав свою пропагандистську діяльність. Спитав у мене, чому я невакцинований.
- А чому ви власне, не вакцинувались?
- Та вакцина ДНК міняє. А в мене ж ДНК хороше таке, крєпке. Жодної лишньої хромосоми! Не треба мені нічого такого. От у мене друг був. У нього ДНК взагалі ідеальна була. Так сказав генетик на похоронах. Підійшов до гроба і навіть в пробірку трохи собі відсипав. Бо такої ідеальної ДНК він в житті не бачив — чиста як березова на бруньках. Бо хоч мій друг і помер від корони, трясця їй, ДНК своє спаплюжити не дав. От що значить — принципи.
- Зрозуміло — сказав слідчий і вдягнув маску.
- І взагалі, те як в країні примусова вакцинація проходить це ж якась дічь. — продовжив лисий. — От мій інший друг розказував. Їхав він в маршрутці в село. Так маршрутку на дорозі зупинила якась банда. Зайшли два моцних АТОшника і медсестричка така з татуюванням свастики на грудях. Велика свастика, п'ятого розміру. І в кого нема вакцини тому шпарять конську дозу хвайзера. Мій друг на свастику задивився і йому теж вкололи...
- І що ваш друг? — запитав слідчий. — Живий?
- Та живий, трясця йому. Поїхав тепер в Європу на заробітки. Але ДНК собі на все життя спортив.
- От я так і знала — сказала жінка — кого уколять, ті зразу в Європу їдуть. ВНЄШНЄ УПРАВЛЕНІЄ! І я йому кажу, цьому очкарику, мов, а ти з тих? Ну з тих самих що в Європу їздять? А він каже, що їздив у Європу на мітінг. Так я його питаю: а який мітінг? За BLM чи за екологію? Скільки там в Європі платять за мітинги? Бо я в Україні майже на всіх мітінгах стояла. Мене десятницею зробили. В Європі за мітінги мають більше платити.
- І шо він сказав? — запитав слідчий.
- Та таке... Сказав, що в Європі за мітінги не платять. Але ж я знаю, що бреше. Я б може навіть того хвайзера вколола, якби там якась подвязка була. А він же не признається... Мразь.
- Зрозуміло. А що ви скажете про нього? — запитав слідчий у вусаня.
- Підсів такий, почав за жисть говорити. Каже, дядьку, чого не вакцинуєтесь. Ну я йому спочатку по-хорошому. Сала дав. ЗКажу, що їду з Москви, із заробітків. Був там у мене барин. Душевной доброти чоловік. Іноді хоче випити, да ні з ким і зове мене. А я тут як тут, в мене ще й сало є. Каже мій барин: «ой как нравится мне ваш укрАинский говор. А скажи что нибудь па-украински». А я йому кажу: «Батько наш Бандера, Україна — Мати. А вас москалів — будем убивати». А він такий сміявся і наливав мені: «Нічєго непонятно, но звучит как пєсня.». Іноді він мене викликав уже коли був насинячений своїм дорогим віскарьом. Горілки просив. Сидів такий навпроти, очі червоні. Казав: «Вот ти, Тарасік, ти ж паразіт! Ти ж на моі деньгі существуєшь! Ти мнє всєм обязан!». А я йому відповідав: «Ні, барін, паразіт це ви — бо викачуєте ресурси із матушки землі, спустошуєте її. А я на хліб чесною працею заробляю.» От так ми з ним общались. А потім він заставив мене спутніка вколоти. Мов, якщо я виживу, то і сам вакцинується.
- А чого тоді ви в Україну повернулись?
- Так нема в мене більше барина. Поки він чекав, що я від вакцини здохну сам на паті ковід підхватив.
- І від ковіда помер?
- Ні, помер він від пєрєдоза. Лікувався народними срєдствами.
- Зато, ДНК в нього, напевно була як конфєтка! — додав лисий.
- Цур тебе! Яка в канфєтка в тому ДНК? Це ж москаль! — заперечив вусань.
- Зрозуміло. А що цей... Наш труп? — запитав слідчий.
- Ну він почав пояснювати, що спутнік не вакцина, а бодяга. А вакцинуватись треба виключно хвайзером. Тут уже і в мене нєрви напряглись.
- А коли він побачив, що ми на його уговори не піддаємось, він так грізно подивився на нас і сказав: та що, це ж напевно ви й за Зеленського, голосували?
- І тут нам терпець уже остаточно урвався! — сказала жінка.
- Бо це вже удар нижче пояса — додав лисий.
- А ви голосували? — уточнив слідчий.
- А хто ж не голосував! Та тілько він нас обманув.
- Зрозуміло. І що сталось далі?
- Він почав розповідати про провалені реформи, корупцію, крах медицини, вагнеровців, ковід, ціни на газ... Ну ми це слухали, слухали...
- А потім? — запитав слідчий.
Пасажири переглянулись і кивнули один одному. Лисий продовжив:
- А потім вимкнули світло. Ми побажали йому хорошої ночі. Він надягнув маску. Поліз на другу полицю. Заснув. А уві сні задохнувся.
- Зрозуміло — відповів слідчий. Це його маска? — запитав він, дістаючи із коробки з речовими доказами медицинську маску.
- Так! — відповіли пасажири.
- А чого вона вся в салі? І порізана.
- Ну він теж сало їв. Я ж казав. — озвався вусань.
- Зрозуміло. Значить, задихнувся в масці. Нещасний випадок. — резюмував слідчий. — Укрзалізниця за то відповідальності не несе. А що він сам, напевно, за пороха голосував?
Всі кивнули.
- Ех, жаль, пацана — завершив слідчий і позіхнув — Ну що поробиш, всі ми під Богом ходимо.
 
Слідчий закрив папку. Справу було розкрито.