Спочатку Анжеліна Джолі зайшла до Львівських круасанів на Сихові — там її ніхто не впізнав.
Потім вона взяла Львівського пива у кіоску і сіла коло падику — ніхто із сихвських пациків її не узнав.
Почалась повітряна тривога і вона залізла в якийсь підвал — там її узнав якийсь бездомний кіт (чи може то він просто притворився що узнав її?)
В підвал спустилась бабця з ціпком: ви не по місцю прописки прячетесь! У нас містя на учьоті! — сказала вона і вигнала Анжеліну із підвала. Бабця теж її не впізнала.
Анжеліна ходила на вокзал. Там волонтери напоїли її чаєм. Вислухали її історію. І порадили їхати в Польщу, там дають соц страховку. Але жити прийдеться в спортзалах. На кордоні черги, коли буде виїзд не зрозуміло. Та знов її ніхто не впізнав.
Щоб показати хто вона така Анжеліна видряпалась на Бернардинський костел і зробивши пару трюків зіскочила на сусідню будівлю. Там її прийняла Львівська ТрО. Вислухавши її історію прості львівські хлопці та дівчата порадили поставити свічку в костелі та помолитись за спокутування гріхів та за перемогу української зброї.
Анжеліна Джолі зайшла в лікарню. На вході було багато жінок і дітей. Вислухавши її історію, жінки і діти в лікарні розказали Анжеліні свої історії. В одній із жінок Анжеліна впізнала героїню недавньої статті в New York Times. Анжеліна попросила автографа і зробила з нею селфі для свого інстаграму.
Почалась ніч. Анжеліна сумно ходила по вулицям Львова. Був комендантський час і тому вона ховалась у пітьмі, стараючись не попадатись на очі Львівській ТРО. Вона боялась, що до ранку так і прийдеться мерзнути на вулиці.
Та звідкись із підвалу її окликнув чоловік. Він запросив до себе у сховок. Це був сідовласий дідок у зеленому в'язаному светрі. Побачивши Анжеліну він її впізнав. Але вона не впізнала його. «Антоніо Мануель де Олівьера Гутереш до ваших послуг», представився генеральний секретар ООН. Він відстав від свого конвою, який поїхав до Маруіполя і тому залишився у Львові сам.
Він запитав чи не має пані чогось випити, бо ніч холодна, а часи дуже складні і комендантські. І розкрадачка гробниць дістала дещо, що змогла вкрасти з офісу Львівської ТрО. То була майже повна пляшечка п'яної вишні. Антоніо потер руки і зігрівся. Анжеліна зробила глибокий видих і теж зігрілась.
Їй дуже подобалося у Львові
