— Здравствуйте, меня Владимир зовут. Я журналист из Украины. Хотите поговорить со своим сыном?
— УиииииииииииииииииииИИИИИИ!!! Хрюю! Уииииииииииюююиюююююи
— Успокойтесь, ваш сын жив.
— Как жив?
— Он у нас в плену.
— Это какая-то ошибка…
— Нет никакой ошибки, он здесь, цел здоров.
— Вот же срань! Предатель родины! Не таким я его воспитывала, не таким! Позор какой на весь посёлок, уииииииииииииииииииии.
— Так вы с сыном говорить будете?
— А может вы его как-то того?
— Что того?
— Порешаете с ним.
— Как порешаем?
— Товарищ-нацист, что я вам подсказывать должна? Как надо. По законам военного времени. РУССКИЕ В ПЛЕН НЕ СДАЮТСЯ.
— Но он уже сдался.
— Ну так исправьте это.
— Простите, я не могу, я журналист.
— Мам, я всё слышу!
— Ой лишенько, що ж ви не сказали! Як добре, що я наполовину хохлушка. То можемо українською? Щоб воно не зрозуміло.
— Так…
— Справа в тім, що в мене таких п'ятеро.
— Яких?
— Пиздюків. Четверо пиздюків і чоловік мій, татусь їх, алкаш сраний. Набухається і хату пиздить до усрачки. А після усрачки не міняючи штанів знов пиздить. То як оказія трапилась, пішов Україну пиздить разом з усім своїм виводком. Хоч би сраного телевізора прислав. Ніхєра!
— То вам син не потрібен, я правильно розумію?
— Потрібен… Але можна в рубльовому еквіваленті?
— Це як?
— Ну як… Ну там виведіть його, до стінки поставте. І на відео зніміть, щоб не казали, що безвісти пропав. А ще краще помордуйте його там хорошенечко. А то мамка виховати не змогла.
— Ми в полоні не мордуємо! Ми цивілізовані люди!
— А от для мене будь-ласка помордуйте трохи. Щоб мені доплату ще дали. Як буде виплата то я з вами поділюсь. Хочете 50 на 50?
— Зрозумійте нас. Я не можу, нам обмінний фонд потрібен.
— А ви мене попробуйте зрозуміти. Їх п'ятеро. З кожного по 5 млн рублів. Всього 25. Я уже путівочку в Єгипет купила. А знаєте, на курорт гроші потрібні. А в мене он тільки лічна жизнь налажується, молодой чєлавєк з'явився. Знаєте як ото буває, в мене прям друга молодість... В інтернеті познайомились... Такій сімпатічний весь, обходітєльний, не те що папка. Статний. Теж військовий. Майор Чорнобаєв зовуть. Може чули?
— Ну навіть не знаю…
— О, а скажіть, акція приведи танк і отримай громадянство ЄС все ще діє?
— По чисельним проханням продовжили до кінця серпня.
— То добре. Бо муженьок мій якраз танкіст. Ща наберу його скажу щоб за трусами зганяв. А ви його там і накриєте.
— Залишайтесь на лінії. Я зараз передам трубку кому потрібно.
— Так что мама сказала? А то я ваш несуществующий диалект не понимаю.
— Вань, куришь? Ванька, лучше закури. Вот что я должен тебе сказать. Присядь. А, ты уже присел. Лет на двадцать. Так вот Ванька, я должен тебе сказать. Кажется твоя мамка — нацистка.
---
Більше історій в моєму ТГ каналі: https://t.me/sorrytell
Або на ФБ: https://www.facebook.com/davertmik
