Метафізичний Ванька народився в звичайній російській сім'ї. Його мама була дояркою 3го розряду на уральському сталелітейному заводі. Папу Ваня не знав, як і більшість інших його знайомих ванєк. Кажуть, що папа ваньки все життя боровся з нацизмом, але нацизм його перепив. 

Ванька був чесним ванькою — він любив маму, дрючити бездомних собачок і лічно товаріща Пуітна. В нього був великий плакат: Путін зі стєрхами. І перед сном, перехрестившсь, він цілував в Путіна в ніжний ламінований животік.

Ванька вчився добре, після 9го класу пішов в ПТУ на спеціальність закладчик-віртуоз. Там він познайомився з Машою, що вчилась на вебкам-модель. Вони полюбили один одного і разом мріяли про маленький сімейний бізнес на порнхабі. На купівлю дорогої камери для їх студії ванька взяв кредит на всі мамкині гроші.

На щастя, кредит віддавати не прийшлось, бо товариш Путін позвав ваньку на учєнія. Три місяці ванька вчився бути духом, застеляти матрас, робити сігу з 4х бичків, вичищати берці кадировцям та получати пизди. Саме остання навичка знадобилась йому найбільше, коли він в складі загону бойових ванєк попав на Україну.

На Україні, як відомо, на той час панували нацисти. А їх самий головний страшний, головний нацист був до того ж ще й жидом. Ух як ванька не любив сраних жидяр! Ще ванька не любив нацистів, а разом з ними чуркобєсов, узкоглазих, китайоз. І дуже переживав, що його братушки, хохли, зі своїм смішним говором під нацизмом опинились. Тому по велінню серця і лічно товаріща Путіна визвався добровольцем, на учєнія в Україну.

Вже через кілометр після кордону ванькин батальйон роз'їбали нахуй артою. Але ваньку таким не здивуєш. «Потєрь нєт», хмикнув він. І правда, всі ваньки мали спільну свідомість, а їх надмозок у кремлі. І тому один ванька міг жити в іншому ваньці, думати як той же ванька, і взагалі, між ними не було ніякої різниці. Кажуть, що американці хотіли провести спецоперацію: вигадати вірус, заразити ним надмозок, а потім накачати кремлівський надмозок наркотиками (Кажуть, що їм це вдалося)

Три дні ванька пробігав по українським лісам. Шукав закладки під соснами, одбирав жолуді у кабанів, та пив чисту воду із-під ЧАЕС. В полон його взяла бабка, яка пішла у ліс за грибами. Вона помітила ваньку, бо на ваньці уже почали рости опеньки. Ванька хотів втекти, але бабка йобнула джавеліном і у ваньки стало на одну ніжку менше. «Нічого, уродці на порнхабі більше отримують» — навіть зрадів ванька, бо знав, що від будь-яких санкцій стає тільки краще.

- Ви ж понімаєтє, — казав ванька, — кушаючи борщ із пампушками, сидячи в українській хаті, під надзором тероборони. — Понімаєте, що ви тут під нацистами всі. Все понімаєтє. Просто старєтесь не замєчать, — сказав він і стопарь горілки випив.

Звони своій машці — сказав дядько із тероборони.

- Шо они тебя пиздят? — запитала машка — Нєт? Кормят? Не вєдісь, ето провокація. І вообще, откуда у вас мой номєр! Чьто ти мне куда совал? Та я вас что всєх пріпомню такіх? Нє звоні мне больше — сказала вона і кинула трубку. Маша гуляла зі своїм новим ванькою по ринку, і разом вони вибирали дитячу колясочку із великою літерою Z.

Звони мамці — сказав дядько.
- Мама, я жив! — почав ванька.
- Путін сказал, что тебя нєт!
- Мам, но я єсть!
- Этот онтологический аргумент неубедітельный. Вот скажи, ванька, что такое бытіє?
- Е... 
- Битіє форміруєтся діалєктікою, — продовжував говорити Дугін голосом мамки, — а откуда у тебя та діалєктіка возьмьотса? Для діалєктікі нужен матералізм і містіцизм, от ти бутилку в жопу совав? То був містіцизм. Ваш розйобаний танк, то матеріалзім. А наш с тобой разговор — то постмодернізм. Нічо не понял? Битіє определяє сознаніє, сознанія у тебя нєт, следовательно, і битія тоже нікакого нє било. Ето, ванька, не йакалай-макалай, а банальная метафізіка. Понял?
- Понял — сказал ванька.
- Шо, коли мамка забере? — спитав теробороновець. 
- Скоро — видохнув ванька. — А можна я у вас тут в садіку полежу? 
- Можна.
Пішов ванька у сад, приліг, і так і заріс грибами. Росли на тому ваньці опеньки, підберезовики, лисички, білі гриби. Бабця їх маринувала і возила продавати в Київ. Всі нахвалювали бабині гриби, бо були вони дуже смачні і без ГМО.