Ми не дуже знаємо, що відбувалось на останньому виїзному засіданні Слуг у Трускавці. Але мої джерела споіщають, що неофіційна частина проходила так:
Посеред великої зали стояли люди в зелених піджаках. На кожному піджаку був номерний знак. Всі вони дивились на сцену. Під загальні оплески на сцену вийшов Великий Керманич. Він поаплодував сам собі та посміхнувся.
- Ми раді вас всіх бачити на нашому святкуванні. Ми не запрошували сюди ніяких аніматорів чи ведучих, бо як ви знаєте — я сам найкращий в світі аніматор та ведучий корпоративів. А тому сьогодні ви зможете розслабитись, у нас будуть веселі конкурси та розваги!
Після нього на сцену вийшла пані. Пані була вся в чорному латексі, в одній руці вона тримала сигарету, а в іншій повідок. На повідку за нею бігло трійко дуже неякісних дітей. Вона підійшла до мікрофону:
- Всі ви новиє ліца, тобто ніхто. Ви всі дно суспільства. Гвалтівники, крадії, бандити, збоченці та наркомани. Але ми даємо вам шанс — соціальний ліфт. Ми будемо грати в ігри і хто виграє — отримає гроші, статус та хвилину слави у Шустера. А хто програє — тому смерть.
Люди почали перешіптуватись.
- А смерть яка?, — уточнив хтось із натовпу. — Політична?
Пані з неякісними дітьми посміхнулась:
- Так, номер перший, і політична в тому числі.
Натовп загомонів іще сильніше.
- Ви не маєте права! Я шанована людина! Інвестор!
- Знаєм ми який ти інвестор. Мікрокредитів набрав, так що за тобою колектори по всій країні ганялись.
- Звідки ви знаєте? — запитав він.
- У Ігоря Валерійовича з 2015го на таких інвесторів папочка лежить. Та ми вас не тримаємо. Виходьте. Вас там вже чекають. І то не журналісти...
Чоловік присів і замовк. Замість нього заговорив молодий парубок.
- Я не можу тут бути! Я хочу додому, до мами! В мене одинока стара мама! А я її єдиний син! В мене заробіток в інтернеті!
- Знаєм, як ти свою маму любиш — всі її запозичення в онлайн-казино програв.
- Звідки знаєте?
- Бо це вона тебе сюди і направила. Щоб ти той борг відробив і вперше за все життя свою матусю порадував. Ми на неї вже автомобіль та дві квартири в Києві записали. Так що вороття нема.
Парубок схопився за голову та присів.
Слово знову взяв Великий Керманич:
- Якщо питань нема, то розпочнемо. Девіде Браун, заводь шарманку!
Залунала музика. Слово взяла пані:
- Розбийтесь на депутатські групи — скомандувала вона. — Наша перша гра: олігарх-олігарх подай депутата.
- Це як «вожатий-вожатий подай піонєра» — прошепотів хтось у залі.
- Хто не поповнить свою депутатську групу новими депутатами від олігархів — той вибуває. Скомандувала вона.
Гра почалась. Депутати бігали до різних груп з чемоданами, а потім бігли назад. Коли час закінчився музика затихла. Девід Браун порахував депутатські групи і махнув рукою. Почулась тріскотня автомата. Депутати почали падати на підлогу. Спеціально натреновані люди в червоних комбінезонах виносили політичні трупи із зали. Пані підійшла до одного із трупів.
- Новиє ліца, — промовила вона і облизнулась. Потім дістала із нагрудної кишені ніж та відрізала йому голову. Вона висмоктала мозок і кинула череп неякісним дітям. Дітки почали б'ючи один одного обсмоктувати голову.
- Яка у нас прекрасна молодьожка підростає, — сказав розчулений Керманич.
- Наступна гра, — оголосила пані, — зіпсований телефон.
- О, цю гру я люблю! — сказав Керманич. — Я теж в неї грати буду! Ставайте всі в ряд і я між вами.
Гра почалась:
- Ніякої операцї не було.
- Це все вигадки від початку до кінця
- Це була не наша операція! Я сам подзвонив Лукашенку. Я попередив його.
Лунає вистріл, коло Керманича хтось падає.
- Ми створили комісію.
- Ми розберемось, чи була операція.
- Це була не спецоперація, а спецзахід.
- Її зірвав білоруський агент!
- Я сам позвонив Лукашенку, сказав йому, що то за люди!
Лунає вистріл. Коло Керманича знов хтось падає. Задоволений Керманич піднімається на сцену.
- Ну я ж виграв? — запитує він.
Пані не відповіла. Вона оголосила наступний конкурс:
- А тепер — гра в слона. Розбийтесь на комітети і ставайте один за одним. Міцно зчепіться, бо вам треба буде нести законопроект. На спину депутати від опозиції будуть накидувати вам правки. Ваша задача — донести цей законопроект до другого читання і бажано — розкидавши до того всі правки. Якщо слон падає, команда вибуває.
Серед усіх учасників найбільше виділявся товстенний дядько з рудою бородою. Він зібрав собі міцних парубків. Вони легко проносили всі законопроекти. Здавалось, у опозиції не було шансів.
- Я знаю, — сказав депутат із протилежної команди. — Візьмемо їх хитрістю. Я застрибну на товстуна і почну його лоскотати.
Так і зробили. Він разом з командою застрибнув на товстона і залоскотав його: «Ми — лібертаріанці!», товстун гиготів, «Відмінимо податки!», товстун гиготів, «Скасуємо дотації!» — товстун гиготів і вже почав трястись, «Проведемо легалізацію!» — товстун засміявся так голосно, що почав хитатись і повалився на бік. Разом з ним повалився весь слон.
- Ура, ми перемогли! — закричала опозиція.
- Неправда, — сказав товстун, — зараз по стенограмі подивимось. А по стенограмі я все дотягнув. — посміхнувся товстун. Він кивнув Девіду Брауну.
Пролунали постріли, команда противників впала.
До зали зайшли люди. Вони несли велетенські кастрюлі.
- Що за наступний конкурс? — перешіптувались депутати.
Один із них принюхвася. Запах нагадав йому щось із далекого дитинства...
- А пам'ятаєте, як ми клей із пакетика нюхали. Так оце напевно буде наступний конкурс!
Керманич почувши їх перешіптування посміхнувся.
- Це не клей, дуряшки, це чистий кокс. І це вже не конкурси, а банкет! Розслабтесь і отримуйте задоволення. Сьогодні ви всі отримали багато грошей і статус. Відривайтесь, мої милі безуглики, на повну! Тільки дивіться, соблюдайте прилічіє, на опохмєл метадоном не доганяйтесь. Бо за цим у нас діджей Браун слідкує. Девід Браун посміхнувся і вмикнув гучніше музику. Почалась паті.
