День перший.
- Доброго дня, вітаємо вас у нашій Країні Першого Світу. Країні Всезагального Процвітання. Ми побороли соціальну несправидливість, расизм, колоніалізм, збудували квітучу державу і підняли рівень щастя до 80%. Скажіть, з якою метою ви приїхали до нас?
- У вас є всесвітньовідомий Тадж-Портал
- Так, Тадж-Портал це перлина нашої країни. Ваша мета — туризм?
- А в тому Тадж-Порталі є сад.
- Так, то найпрекрасніщий сад. Гордість нашої країни. Значить, туризм?
- А в саду яблука
- Так, то особливий сорт яблук, виведений нашими науковцями спеціально для літньої резиденції Тадж-Порталу. Значить ви...
- Я приїхав їх збирати. Бо згниють нахрін. А ще у вас там полуниця росте. От я за нею. Приїхав. Із країни третього світу. Ось моя віза.
- Так. Значить робоча віза. Дуже добре. Але дивіться, вона дійсна з завтрашнього дня.
- Ну я й виходжу на роботу завтра.
- Ну то присядьте тут на диванчик і почекайте.
- Скільки чекати?
- От до завтра і почекайте.
- Так у нас же безвіз. Я ж по безвізу можу в'їхати.
- Безвіз, то безвіз. Але знаєте, які зараз часи. Ковід усюди. Правила трохи інші. Перестороги... Тому присядьте, розслабтесь. Все найгірше вже позаду. Бо ви приїхали в Омріяну Країну Першого Світу.
День другий.
- Доброго дня. Вітаємо у країні...
- Ага. Пустіть мене вже. Ось моя робоча віза. Починається сьогодні.
- Хм... Так, звичайно. А покажіть ваш ковід-тест.
- Ось, тримайте. Негативний.
- Так, добре, добре. Вибачте, але термін вашого тесту сплив вчора. Тому на жаль, ми не можемо вас пустити в нашу Прекрасну Країну Всезагального Процвітання.
- Це як? Я ж ще вчора... І взагалі. Я ж вакцинований!
- Покажіть будь-ласка ваш паспорт вакцинації. Так, бачу. Вакцина СвиноКряк.
- Нормальна ж вакцина.
- Так, вона прийнята для екстренного застосування у нашій країні. Ми нею худобу вакцинуємо. А от для людей вона не підходить...
- Як не підходить? Я дві дози вколов!
- Та нічого. Посидіть трохи в самоізоляції. А потім ми вас пустимо.
- І де я буду сидіти?
- Ми вам виділимо кабінку в туалеті. Комфортно, є вода, безкоштовний вайфай і електрика.
- Тобто ви мене не пустите?
- Поізолюйтесь трохи і ми обов'язково вас пустимо!
День п'ятий.
- Доброго дня. Вітаємо...
- Я у вас на самоізоляції. Кабінка номер шість.
- Так-так. Із країни третього світу.
- У мене закінчились гроші. Що мені їсти?
- Ну ви ж про щось думали, коли їхали до нашої Прекрасної Країни Першого Світу.
- Я думав тут працювати. І заробляти гроші.
- Всі хочуть... Нема щоб у себе працювати і самим будувати прекрасну країну. Приїзжають тут...
- То що мені робити? Мені ще 10 днів на самоізоляції сидіти.
- Можете написати заяву. А ми можливо щось придумаємо.
День дев'ятий.
- Доброго дня, о це ви... Кабінка номер шість, так?
- Знаєте що. Мені це вже набридло. Я вже не можу жити в вашому терміналі. Давайте краще посадіть мене у в'язницю. Напевно, там умови кращі будуть.
- А чого ми маємо садити вас у в'язницю?
- Бо в мене закінчились гроші і я почав красти.
- О, то не перживайте так. В нашій Країні Соціальної Рівності це не злочин. Ми розуміємо, що люди бувають в різних умовах. Може хтось взагалі клептоман. Не карати ж його. Він же таким народився. Це його особистість. Якщо крадете до 100 євро в день, то ніхто на це не буде зважати.
- Так я накрав вже на п'ятсот!
- Та то просто ціни в нашому аеропорту конські. Це ж міжнародний аеропорт. Ворота світу! В звичайному супермаркеті це й на б сотку не потягнуло.
- То що мені робити?
- Та почекайте ще трохи. Вайфай же у вас є?
- Так, є.
- Ну то що вам ще треба... Відпочиньте. Ви ж все-таки в Країні Надзвичайних Можливостей!
День п'ятнадцятий
- О, доброго дня! Як ваша самоізоляція. Завершилась?
- Так. Можете мене пускати.
- Зараз-зараз. Дайте ваш паспорт, візу... Хм... Дайте я позвоню начальству. Алло! Так... Так... Невже?... Ох... На жаль, я не можу вас пустити.
- Як так?
- Поки ви були в самоізоляції у нас поширився штамм вірусу Дельта-Плюс-Плюс. Зі смаком лимону. Тепер у хворого із рта пахне цитрусовими. Дуже небезпечний вірус. Ми не можемо вас пустити, бо ви прибули із країни червоної зони.
- Коли я прибував вона була зеленою!
- Це дуже підступний вірус.
- Так я ж самоізолювався!
- Ми не можемо вас пустити, бо ви в нас захворієте. І попадете і лікарню. А там і так ліжка переповнені. А ви ще й невакциновані.
- То що мені робити?
- Ми вас можемо вакцинувати і тоді обов'язково пустимо. Вакцинація абсолютно безкоштовна. Бо ми ж в Країні Всезагального Здоров'я. І медицина у нас абсолютно безкоштовна.
- Добре, везіть вже ту вакцину.
День сімнадцятий
- Добрий день.
- Ну то коли буде вакцина?
- Зараз невеликий дефіцит вакцин. Ми почали вакцинувати домашніх улюбленців. А виявилось, що не всі котики і песики були на обліку. Тому наш уряд трохи прорахувався. Але не хвилюйтесь, ви теж внесені в список. Скоро вакцина буде і у вас.
- Це що, мені одному найбільше треба? У вас є Тадж-Портал. Там є сад. Там є яблука. І полуниця.
- Та не переживайте ви так! Ми ж Країна Всезагального Достатку. Кожен може купити собі і яблука і полуницю.
- Так вони ж згниють!
- Ну згниють так згниють. Це ж навіть добре. В природі вони ж теж згнивають, так?
- Ну так.
- А ми дуже переживаємо за природу. Ми ж країна Екологічного Відродження. От хай ті яблука попадають перегниють, як в дикій природі. Їх черв'ячки поїдять. І так ми зупинимо глобальне потепління.
- Ваші яблука. Вам вирішувати.
- Але ви не засмучуйтесь. Вже завтра буде вакцина!
День дев'ятнадцятий.
- Доброго дня. Як у вас відчуття після вакцинації?
- Та щось якось... Рука набрякла і зібльшилась в чотри рази.
- Це нормально. Це імунна відповідь.
- І це у всіх таке?
- Ні. У нас такого нема.
- А в мене чого ж так?
- Не знаємо. На людях вашої раси ми вакцину не перевіряли. Але ви почекайте, це скоро пройде.
День двадцятий.
- Доброго дня. Ви ж мене нарешті пустите?
- Покажіть ваш паспорт вакцинації... Так... Вакцина є. А чого одна?
- Бо тільки два дні назад її вкололи!
- Не можна бути наполовину вагітним. Вакцинація має пройти повністю. Зачекайте на другу дозу вакцини.
- Ах ви стерво!
- Обережніше, ви ображаєте представника Країни Першого Світу. Я то розумію вашу ситуацію. Але мою країну ображати не треба!
День двадцять п'ятий.
- А тепер прошу вашої уваги. Це наш новий арт-об'єкт. Інсталяція одного маловідомого художника з країни терього світу. Він його створив спеціально для нашого аеропорту. Він перерізав собі вени і написав кров'ю на підлозі слово «ФАТИТЬ». Таким чином він виразив протест проти політичних переслідувань у власній країні.
- Який мужній вчинок!
- А ось власне і сам митець. Лежить. Відпочиває.
- Почекайте, це що у нього кров з руки тече?
- Це перформанс. Кров, що тече, символізує те як з країни зникають права і свободи. По нашим даним кожного дня в його країні страждає від 10 до 20 ЛГБТ-активістів.
- Але ж митець може померти!
- Та ні, ви що. Він повністю вакцинований. А після нашої вакцини летальність зведена до нуля. Полежить і очухається.
День тридцять другий.
- Ну що, як ваша рука?
- Вже стала нормального розміру.
- Тоді давайте вколемо нову дозу.
- У вас же всі яблука напевно всі погнили. Який сенс?
- У нас ще апельсини є. Сад великий. Не хвилюйтесь. Мігранти розбудували цю країну і країна віддячила їм. Багато мігрантів стали мільйонерами. І у вас буде такий шанс.
- Коліть вже.
День тридцять тертій.
- Доброго дня. Весь персонал аеропорту вітає вас! Ви місцева знаменитість. Ваш перформанс привабив туристів до нашого аерпорту з усіх кінців світу. Давайте низько вклонимось цій мужній людині із третього світу!
- Це дуже приємно. Ну ви мене ж пустите?
- Так! Звичайно. Давайте документи. Паспорт, паспорт вакцинації, віза... Ой...
- Що? Що вже знов!
- На жаль ваша віза прострочена. Мені дуже прикро. Але ми не можемо вас пустити.
- А апельсини?
- Бог з ними з апельсинами. Про себе подумайте. У вас напевно сім'я, діти, батьки. А ви їх більше місяця не бачили. Вертайтесь додому, обійміть їх. Вам же тепер не треба носити маску. Ви повністю вакциновані. Повертайтесь додому! І можете набрати у нас в магазині подарунків на 100 євро. Хорошого дня і щасливої подорожі!
