Клерикалізація освіти набирає обертів. Бізнесмени у рясах «в пол» завойовують все більше слухняної аудиторії. Аудиторії, яка у своєму віці найменш здатна мислити критично і робити усвідомлений вибір. Аудиторії, яка у своєму віці вбирає в себе ніби губка, яка ліпиться, як пластилін. При цьому, підтримку державної влади ці «інвестори» вже отримують, у найближчих планах – дістатися і до державного бюджету.
Церква чи Конституція
Комуністична ера залишила Україну в унікальному стані, адже дві по своїй суті тоталітарні ідеології – комунізм та дрімуча всеохопна релігійність – залишилися після взаємної війни на винищення знекровленими і скомпрометованими. Та релігія стала швидко повертати втрачене, насамперед, інвестуючи у розширення своєї цільової аудиторії.
Історія викладання шкільного предмету «християнська етика» в Україні тягнеться ще з 90-х років. Також релігійні організації завжди мали право засновувати недільні школи. Але справжнє повернення «на ринок» молоді для церков відбулося 2 червня 2015 року, коли їм офіційно дозволили засновувати заклади освіти (садочки, університети та ВНЗ). Зміни до профільного закону, які запровадили це, були внесені до Парламенту народним депутатом Л. Гриневич (нині міністр освіти) та П. Унгуряном (якого пов'язують із одіозним політиком часів Януковича С.Ківаловим).
Отже, тепер будь-яка релігійна організація може заснувати школу, яка буде видавати атестат державного зразка. Погодьтеся, для виховання покірних вірян 5 днів обов'язкового відвідування це набагато краще, ніж пара годин у неділю в церкві або недільній школі, якщо у дитини не буде цікавіших занять. До того ж, саме такі школи мають право самостійно визначати релігійну спрямованість власної освітньої діяльності.
До цих змін серед засад освіти в Україні був імперативно прописаний принцип науковості у викладанні та діяльності шкіл. Але для церков зробили виключення, і засаднича стаття шоста про принципи в законі України «Про освіту» тепер виглядає так: «Основними принципами освіти в Україні є: … науковий, а також світський характер освіти (крім навчальних закладів, заснованих релігійними організаціями)». І тепер вчителі зможуть законно знехтувати принципом науковості та доказовості. Важко уявити, як це вплине не системність знань та загальну якість освіти.
Та чи зійшла така благодать на релігійні організації руками пані Гриневич та церковних лобістів законно? Конституція України у статті 35 встановлює таке:
«Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви».
Та очевидна невідповідність закону 2015 року Конституції не зупинила ані пані Гриневич, ані 237 депутатів Верховної Ради, ані Президента Порошенка при його підписанні. Але коли та Конституція заважала, якщо дуже хочеться, чи не правда? Таке ставлення до головного закону держави, здається, не змінюється навіть зі зміною депутатів та президентів.
Верховенство права чи just business
Насправді, нехтування Конституцією та законами з боку релігійних організацій у сфері освіти це давно не новина. Школи та садочки засновувалися релігійними організаціями ще до прийняття цього закону, тобто всупереч чинному законодавству. Таким прикладом може бути школа у Вінниці, яка була заснована ще у 2010 році. Повна назва цієї школи звучить як «Вінницький православний навчально-виховний комплекс Святого Миколая». Цікаво, що в рекламному ролику цієї школи автори чомусь двічі наголосили, що відкриття цієї школи жодним чином не порушувало чинного законодавства та Конституції. Як тут не пригадати історію про крадія та шапку. А у січні 2017 року, вже озброївшись зміненим законом «Про освіту», Коломийсько-Чернівецька єпархія УГКЦ офіційно відкрила у Коломиї Перший християнський садочок (або захоронка, як його ще називають).
У процесі викладання як Вінницької школи, так і Коломийського садочка приймають участь священнослужителі та монашки. Як зазначено на сайті коломийського християнського садочку, у програмі навчання обов'язковими є ранішня та вечірня молитви. Визначним є і те, що на відкритті садочка був присутній народний депутат від партії «Народний фронт» А. Іванчук, який, зокрема, частково спонсорував відкриття садочку через свій благодійний фонд «Покуття». У своїй промові на відкритті він зазначив, що «головне, що тут є Божа Ласка і цей садочок матиме релігійний нахил». Тут важко втриматися та не нагадати ще раз про 35-у статтю Конституції, і про те, що кожен народний депутат має знати Конституцію. Хоча, знати мало. Треба ще виконувати її приписи. Шкода, що не це є головним для народного депутата.
Гроші ваші чи наші
Коли їм дозволяють церкви та релігійні організації монополізують право на моральність і духовність. А відповідно до результатів дослідження Київського міжнародного інституту соціології, церква користується одним з найвищих рівнів довіри з боку населення України.
До того що, користуючись з численних економічних послаблень, виключень, пільг та субсидій, церкви накопичили значні капітали, що не важко помітити, якщо хоч раз побачити топ-менеджера будь-якої з цих організацій. Також згадайте з якою швидкістю з'являються храми по країні і скільки коштує будівництво. Більше того, церкви вже давно відкрито доводять до нашого відома прейскуранти на свої послуги. А люди, на жаль, не припиняли останнім часом хрестити дітей, вінчатися та відспівувати близьких. Тому, шляхом не хитрих математичних прикидок можна дійти до висновку – гроші у церков є. До того ж вони не звітують про це різним держорганам, не сплачують податки та мають пільги на користування електроенергією.
Здобувши дуже сумнівну з точки зору відповідності Конституції можливість заснувати школи, церкви, втім, не кинулися робити це. Принаймні, темп відкриття храмів залишаються вищими. Чого ж церкви забарилися з реалізацією своєї заповітної цілі – нести світ знання тисячолітньої давності молодому поколінню українців? Відповідь можна знайти в інтерв'ю Голови Української греко-католицької церкви С.Шевчука. Далі пряма мова:
«Для того, щоб УГКЦ мала можливість почати реалізовувати відкриття такої школи, Церква потребує мінімальної співпраці з місцевою владою. Насамперед нам потрібно знайти місце, де б відкрити цю школу…
Але сьогодні ще постає питання про „виживання“ такої школи. Адже законодавчо ще не визнано, що державні кошти йдуть за дитиною, і батьки, котрі сплачують податки, мають право самі вибирати, в якій школі навчатиметься їхня дитина. Тому поки що приватні католицькі школи для того, аби дати якісну освіту, потребують допомоги батьків. Сподіваємося, що новий закон про освіту вирішить це».
У цьому інтерв'ю неважко побачити головні плани на майбутнє:
- зазіхання на комунальну власність. Не дивуйтесь, якщо скоро місцеві ради почнуть під церкви віддавати будівлі спортивних майданчиків або старих державних шкіл, які будуть закриті через малу кількість учнів. Не під IT-курси, не під спорт, не під реабілітацію воїнів АТО, а саме під релігійну освіту їх будуть віддавати; та
- бажання узаконити фінансування з державного бюджету релігійних освітніх закладів. Іншими словами, Ви, як платник податків, ймовірно, скоро станете спонсором церкви. Чому церкви, а не окремої школи чи садочка? Бо церковні організації не проходять стандартних фінансових чи аудиторських перевірок, їхні відносини з ДФС такі самі таємничі, як і з мешканцями небесних реальностей. А оскільки дорогі автівки та годинники усіляких патріархів коштують дорожче за підручники, то і коштів туди спрямовуватиметься більше.
І помітьте, це є слова не представника УПЦ МП, на яких часто грішать (не безпричинно). Це слова топ-менеджера УГКЦ. Дуже часто супротив клерикалізації в Україні хочуть обмежити вигнанням МП з України та розповсюдженням приходів КП або УКГЦ. Але коли мова заходить про бізнес, то різниці між конфесіями немає.
Чому є мало сумнівів, що саме зараз можливі законодавчі зміни на користь бюджетного фінансування церков? Бо саме зараз міністром освіти є пані Гриневич, яка лобіювала дозвіл церквам на заснування шкіл; саме за її керівництва МОНом визнані дипломи кандидатів богословських наук та прирівняли їх до науковців; при ній до рад при МОН стали входити служителі церкви та нав'язувати своє релігійне бачення розвитку освіти. Народні депутати теж залюбки проголосують за це. Бо набожні, бо є що «замолювати», бо це легкий шлях підняти рейтинг серед найбільш релігійних верств виборців.
Таким чином, дійсні мотиви церков у боротьбі за «шкільні дошки» ще сумніші для громадянського суспільства, ніж здавалося раніше. Так, з одного боку – це інвестиція у нездатність наступних поколінь протистояти архаїчним правилам і у придушення свободи думки. Але пріоритетна задача бізнесменів у рясах розрахована на набагато коротший період повернення інвестицій – їм потрібен прямий доступ до коштів, виділених на освіту. Коштів віруючих батьків, каже нам пан Шевчук, церкві вже замало. Надія тільки на державний бюджет, адже спонсорувати попів, що виховують свою майбутню паству, це важливіше, ніж реформувати освіту, збільшити зарплати кваліфікованим вчителям, або допомогти армії, нарешті.
І наостанок, більшість вже існуючих релігійних освітніх закладів є платними. Наприклад, аби дитинка змогла відвідувати коломийську захоронку (садочок) батькам треба сплатити 1250 грн в місяць. А місяць школи імені Святого Василія в Івано-Франківську в 2010 коштував 600 грн, думаю, сьогодні ціна значно вища. Нагадаю, релігійні організації не сплачують жодного податку, а також не звітують перед державними органами. А ще це ідеальна «схема» для money laundering (відмивання грошей).
Тому, беручи до уваги вірогідне фінансування з державного бюджету освітньої діяльності церков + плідну підтримку місцевої влади та, головне, свободу від податків та державного контролю – вважаю заснування церкви одним з найкращих стартапів 2017 року! Будь першим – зареєструй церкву! Go to dark ages!
автори: Дар'я Писаренко та Денис Назаренко
