#людивійни
Вони.
Вона гарна, самодостатня жінка, у якої є прекрасна доросла донька, та чудовий чоловік. Чоловік настільки чудовий, що це саме та історія " як за кам'яною стіною". Він настільки висококваліфікований професіонал, що Вона об'їздила з ним майже весь світ. Довго жила в райських умовах. Наприклад, на Мальдівах. Що ще треба від життя? Він Вона Дочка Та весь прекрасний світ у Її ніг, завдяки Йому.
Але, сука, війна.
Він повернувся. І з 24.02 був одним з перших, хто вступив в бій. З 24.02 з нуля на 2,3 лінію Його виводили на 2-3 дні, не більше. Потім знову нуль. Нуль майже 4 місяці.
Він став зовсім сивочолим.
Але, як Він ІІ береже.
Як Він Іі оберігає. іі нерви, Її спокій.
Хоча.. кого я обманюю, який в Неї зараз може бути спокій?
Вона тримається. Впахує на складі. Також видає мішки для трупів. Про що Вона думає в цей момент, я навіть уявити не можу. Я не уявляю, як Вона тримається.
Вона не скаржиться, не жаліється, не плаче. Вона тримає себе до побілівших пальців на руках. Інколи, Вона приходить з мішками під очима. Іноді така бліда, що страшно. Але Вона тримається.
Вона тут.
Він там.
Вони тримаються вдвох.
Хоча їх розділяють сотні кілометрів.
Але Вони тримаються один за одного морально, ментально, магічно — як хочете так це і називайте.
Це знаєте, коли дивишся на людину, а бачиш не тільки ЇЇ, бачиш їх пару.
Чи коли дивишся на Його фото, і бачиш поруч Її.
Скажу більше, Вона витримує істерики більш слабкіших людей, і чоловіків в тому числі. Скажу ще більше. Вона витримує мене. А це ще той квест.
Вона і Він це константа.
І я вірю, а я не часто так сильно у щось вірю, що Вони завжди будуть разом. І ще не один раз, після війни, Він повезе Її в райській куточок нашої прекрасної землі.
Бо по іншому бути не може.
Вони одне ціле.
І так буде завжди
