Ми ще прискорюємося. Бо це буде таке ПАРАМПАМПІУ, якого ще не було. І уважно прочитайте цей допис, та усвідомте, на якому волосці ми були з вами, які плани мав ворог, і завдяки чому і кому ми вистояли. 
Знову ж таки читайте, поширюйте, дякуйте, 

#ГероіУкраіни
Він дуже цікава людина. Він поводить себе, як простий хлопець, майже твій однокласник, але коли сідаєш з ним спілкуватись, розумієш який інтелект, хитрість, продуманість кожного кроку притаманна цій людині. Це не людина — це глиба з розуму, характеру, впевненості, та неймовірної сили духу. 

Знайомтесь, полковник Олександр Зугравий, заступник начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони «Схід».

Олександр закінчив Львівську академію сухопутних військ, аеромобільний факультет. Після закінчення продовжив службу в 25-й окремій Дніпропетровській повітряно-десантній бригаді. Олександр був одним з перших, кого залучили ще в лютому 2014 року, до військових операцій. 

Так, у складі 25-ї повітряно-десантної бригади, Олександр приймав участь у боях за Савур-Могилу, Шахтарськ, Дебальцеве Авдіївку, Курахове. Під час боїв, Олександр двічі отримував поранення. Одне з поранень було дуже тяжке. Олександру прогнозували життя в інвалідному візку, двічі стояло питання ампутації  ноги,  але завдяки професіоналізму лікарів, та впертому характеру Олександра, він став на ноги та продовжив службу.
В 2016 році Олександр вступив до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Після закінчення університету, повернувся на службу в сухопутні війська, а саме в оперативне командування «Схід» та почав займатися формуванням підрозділів територіальної оборони. 
- «Мені став цікавий цей напрямок щодо подальшого розвитку територіальної оборони. Отримавши призначення на посаду старшого офіцера управління територіальної оборони оперативного командування „Схід“. Після десантно-штурмових військ тяжко себе було перелаштовувати, але я легких шляхів не шукав.»- розповідає Олександр —  «Під час проведення навчань з підрозділами територіальної оборони у 2021 році у Харківській області, ми спостерігали скупчення російських військ біля нашого державного кордону, проведення ними розвідки та демонстраційних дій. Я усвідомлював, що початок повномасштабної війни невідворотній. Коли набрав чинності Закон України „Про основи національного спротиву“, я почав активно формувати підрозділи територіальної оборони у військово-сухопутній зоні відповідальності оперативного командування „Схід“.  Організаційні заходи щодо формування підрозділів територіальної оборони в п'яти східних областях України були виконані до 15 січня – було створено Регіональне управління Сил територіальної оборони „Схід“.
-Тобто Ви хочете сказати, що поки не ворог не ступив на нашу землю, у суспільстві не було розуміння важливості створення Сил територіальної оборони?
-Можна сказати й так. Але коли полетіли ракети, та ворог перетнув лінію державного кордону, люди почали йти масово. У кожного було розуміння — або ти полишаєш країну, або береш зброю до рук та її борониш. В нас були величезні черги з бажаючих стати до лав територіальної оборони. Я пишаюсь саме тим, що до січня 2022 року, я завершив формування організаційного ядра, в мене були підготовлені саме офіцери-управлінці, під яких можна було набирати людей, і формувати бригади. Перші дні було дуже складно. Ми втрачали зв'язок, частково втрачали керування з підрозділами, які першими прийняли бій в прикордонних населених пунктах. Було не просто. Але ми впорались.
- Олександре, скажіть, чи можна стверджувати що в перші дні війни, ми протримались саме на горизонтальних зв'язках між складовими Сил оборони?
- Певною мірою це дійсно було так, саме на горизонтальних зв'язках, особистих знайомствах відбувався збір розвідувальних даних про противника. Наприклад: коли ми зупиняли просування їх військових колон, ми дійсно бачили, що вони везли парадну форму, барабани, дуже багато агітаційного матеріалу. Ті кого взяли в полон, розповідали, що їх готували до такої ж операції як була в Криму — вони безперешкодно зайдуть, оголосять Харківську народну республіку, і все. Ворог прорахувався саме на це, та не очікував такий монолітний супротив з боку ЗСУ та цивільного населення. В отриманих нами агітаційних матеріалах було зазначено 13 областей України, які вони хотіли захопити. Крім сходу країни там також був і весь південь нашої Держави. 
- Це вся  Лівобережна Україна?
- Так, вся Лівобережна Украіна. Звісно, що ЗСУ  були вмотивовані, та дуже швидко реагували на всі дії ворога, але ніхто не розраховував, що вони підуть таким широким фронтом. І ЗСУ просто не в змозі б були зупинити такий широкомасштабний наступ самостійно, якби не своєчасно створені підрозділи Сил територіальної оборони у їх складі. Саме підрозділи територіальної оборони закрили ті напрямки, які не закривали інші складові Сил оборони Держави. 
Ті люди які встали до лав Сил територіальної оборони, воюють і зараз, але я вже не можу сказати, що вони мобілізовані — зараз вони повноцінні військові.  Сьогодні, вони можуть взяти окремий напрямок і виконувати самостійно поставлені бойові завдання. 
Також, окремо потрібно відзначити внесок кожного цивільного, який ризикуючи власним життям, допомагав збирати необхідну для наших військ інформацію про переміщення ворожих підрозділів. Це і є суть національного спротиву, коли всі як один стають на захист Держави. Ми здобуваємо успіхи разом, і ментально — ми вже перемогли, лишилось тільки довести нашу народну війну до логічного закінчення.
-   Так а що для Вас буде завершенням? Що буде Перемогою?
- Мене влаштує тільки вихід ЗСУ  на адміністративні кордони України в міжнародно визнаних кордонах, станом на 1991 рік, а це буде можливим тільки у разі повного військового розгрому росії. А нашим подальшим завданням буде зміцнення армії, обороно-промислового комплексу України та підтримання в постійній бойовій готовності Сил оборони Держави. 
- В тебе серйозні проблеми після поранень, після Перемоги ти лишишся в ЗСУ, чи ні? 
- Звісно буду продовжувати військову службу. Ми маємо такий досвід, який не має жодна країна світу після Другої світової війни. Мої підлеглі їздили в країни НАТО, так от, ми не тільки переймаємо їх досвід, але вже і самі багато чому їх вчимо. Вони беруть на озброєння наші напрацювання та тактику ведення війни. 
-Олександре, так ми дійсно пишемо нову історію ведення війни? 
- Так, нажаль таким втратами, нажаль на нашій території, але так, ми довели всьому світу, що друга армія світу це бутафорія. І ми завершимо цю війну Перемогою над росією, щоб не потрібно було завершувати її нашим нащадкам. 

Нагороди: 
Лицар ордену Богдана Хмельницького 3 та 2 ступенів. 
Звання Героя України присвоєно 04.04.2022 Указом Президента України 209