Продовжуємо наш проєкт. І сьогодні про людей, про який ніхто не пише, і не напише, бо не можна. Але вони відіграють дуже важливу роль в війні. Читаємо, розповсюджуємо, дякуємо 

#ГероіУкраіни
Складніше за всього писати, про людей, надважливий внесок яких в військові операції просто неможливо оцінити, тому що саме про цих людей не можна розповідати. Це і Сили спеціальних операцій, і розвідники, і снайпера, і деякі бойові підрозділи СБУ, і контррозвідка. Це все люди, які стоять за сценою в театрі, в якому йде вистава, вони роблять все, щоб ця вистава відбувалась, але вони не виходять на оплески публіки в кінці вистави. Вони не отримують квіти, захоплення публіки, в них не беруть інтерв'ю. Навіть якщо їх і нагороджують, то це відбувається тихо і непублічно. Бо не можна. Бо вони працюють навіть не в сірій зоні, вони працюють на тій стороні.
Ще  складніше писати про друзів, з якими тебе пов'язують  роки знайомства, та така кількість спільних історій про біль та радість, про смерть та життя, що розрубити ці зв'язки неможливо, як би хто не намагався.

Знайомтесь, Михайло Макарук, молодший сержант, старший оператор групи, 8 полка спеціального призначення ССО. 

- Михайле, я багато знаю про тебе, ми багато пройшли разом, але все ж таки, коли для тебе почалась війна?
- Для мене війна почалась в березні 2014 року, з моменту повної окупації Криму, коли російські війська зайшли на Перекопський перешийок. На той час я був в Києві, тільки закінчились  події на Майдані Незалежності, в яких я приймав участь. Я збирався в Крим, в мене велика частина родина знаходиться саме в Криму. Але вже тоді я зрозумів, що туди я більше не потраплю, росіяни зразу заборонили в'їзд на територію Криму громадянам України. Далі, почались референдуми, і з початку квітня 2014 року, я вже разом з тобою був в «Народному тилу», почав свою волонтерську діяльність, ти ж знаєш, що розповідати?
-Михайле я знаю, але інші не знають, розвідай.
- Моя волонтерська діяльність почалась з допомоги саме 8 полку ССО, в якому я зараз воюю, з мого однокласника, який там воював. Потім був 3 полк ССО, Альфа, Омега, контррозвідка, 73 центр. 
- Що саме тобі запам'яталось найбільше всього з того періоду війни?
- 23 загиблі мої товариші, яким я допомагав. Я пам'ятаю їх всіх поіменно. Це і покійний Женя Зеленський перший Герой України, саме з 8 полку ССО, Дан Колеснік з 140 центру, Андрюха Чабан.
- Я розумію тебе, у нас у кожного є своє власне кладовище. Чим ти займався далі? 
- В кінці 2014 року проєкт  Inform Napalm — волонтерський проєкт з інформування широкої аудиторії про російсько-терористичну агресію проти України, в якому я приймав участь з початку створення, вийшов на міжнародний рівень. Стало питання, хто можу публічно інформаційно його супроводжувати. Тут я хочу тебе спитати, яка корона фраза Ярової Богдани Едуардівни по відношенню до Макарука? 
- Макарука не шкода – сміюсь я.
- Ну ось тому я став публічний представником InformNapalm. Ми почали робити публічні проєкти саме в 2015-2016 роках. Зробили саму велику інформаційну базу, почали перекладати  на інші мови інформацію, яку ми збирали. В 2018 році на ПАСЕ НАТО ми представили свій проєкт- відеографіку, суть якого була в тому, що ми зібрали велику доказову базу присутності російських військ та техніки на території України. Ми довели світовій спільноті, що це не громадянський конфлікт, а військова агресія саме з боку росіі. Цей проєкт був дуже важливим, та зчинив фурор саме за кордоном. Ми всі ці роки працювали, надавали інформацію, попереджали про повномаштабне вторгнення, але нажаль, нас не почули. 24.02.2022 року о 5 ранку я взяв підготовлений рюкзак, та пішов отримувати зброю. У нас вже був підготовлений план по InformNapalm, хто що буде робити у випадку повномасштабного вторгнення.  25.02 я склад присягу. До кінця березня я був в  одному з ТРО. Приймав участь в операціях по Ірпеню та Гостомелю, Тростянцю, Чернігівському  направленню. З кінця березня я вже був відряджений зі своєю групою до 8 полку ССО.  З травня 2022 я офіційно зайняв посаду в 8 полку ССО. А от далі я тобі вже нічого розповідати не можу, все покрито " мраком". Хочу додати що з 24.02.2022 всі хто працював в InformNapalm стали до лав ЗСУ. Але і зараз InformNapalm продовжують працювати. Є публічні проєкти, про які я може розповісти, є непублічні. Публічні це: фіксація підрозділів та учасників військових злочинів з боку російських окупаційних військ, протидія дезінформації  та російським інформаційно-психологічним операціям, міжнародне оповіщення про військові злочини, "витравлювання"  російського бізнесу з України, протидія отримання персональних даних про українських громадян, для подальшого використання їх російською агентурою, виявлення та підтвердження пунктів дислокації ворога, з подальшою передачою цієї інформації в Генеральний штаб. 
-Михайле, яка твою мотивація приймати участь у війні?
- Я скажу пафосна. У нас є така книжка, як Конституція Украіни, в якій написані права громадян України, але там також написані обов'язки громадян України. Так от, в  17 статті Конституція зазначено, що священним обов'язком громадянина України, є захист її територіальної цілісності.  Чому саме в  ССО? Тому що еліта  кується в бою, як і нація кується в бою.
- Що для тебе буде Перемогою?
- Перемога для мене, це повернення славетного українського міста Севастополь, український прапор, який замайорить над містом Червоний Луч. А  головне, це щоб кожний військовослужбовець, який загинув, отримав спокій та славу,  був похований з честю.  Ті,  які пропали безвісті, ті, які не зрозуміло де поховані. Щоб їх кров, та ціна, яку вони заплатили за Україну, не були забуті ні державою, ні людьми. Тоді це буде Перемогою. 
- А що стосовно нашого сусіда?
- Я не хочу купляти пиво на червоній площі за 20 гривень, я хочу високий паркан, з оглядовим майданчиком,  як на Ніагарському водоспаді, куди ми будемо проїжджати і дивитися як вони знищують один одного в кривавій громадянській війні. 
- Що будеш робити після Перемоги?
- Жити. Я хочу донечку, я повернусь до цивільного життя. Я не хочу робити військову кар'єру, я просто виконую свій обов'язок як громадянин.
Нагороди: 
Орден за заслуги 3 ступеня 
Сталевий хрест
P.S. Якщо я перестану писати, значить він мене прибив, за це фото